прикрий

ПРИ́КРИЙ, а, е.

1. Який викликає негативні емоції; неприємний.

– Оцю прикру справу, що завдала нам обом стільки гірких почувань і розчарувань, а найбільше – вам і вашій чесній матері, передайте мені (О. Кобилянська);

[Юрій:] Я дуже шкодую, що почав цю прикру для тебе розмову... (Л. Смілянський);

// Який викликає або спричиняє досаду.

Можливо, це був натяк на те, що й вона, Журавленко, припустила одну прикру помилку (О. Гуреїв);

– Я не хотіла вас образити, – почала було Сахно, прагнучи ліквідувати прикрий інцидент, але доктор Гальванеску її не слухав (Ю. Смолич);

// Важкий своїм негативним характером; поганий.

Через дуже прикрий стан свого здоров'я не могла тоді ні віршів переписати, ні навіть на листа, як годиться, відповісти (Леся Українка);

Чи не сталося чого прикрого з Вами або в родині Вашій? Чи всі здорові? (М. Коцюбинський);

// Важкий своєю складністю, можливими наслідками.

Він радив .. оглянути дівчину; є хвіст – відьма, нема – не відьма .. Дехто потакував йому, і навіть Прохіра, щоб вийти з прикрого становища, схилилася до Йочового способу (М. Коцюбинський);

// Який викликає образу.

Розлігся гомін, сміх, наруга, І жарти прикрії чувати: “Самсоне! Де твоя потуга? Чи ти забувся воювати?” (Леся Українка);

Не попрікне ж вас ніхто прикрим словом! Гайда! (О. Довженко).

2. заст. Дуже сильний.

Вони попливли до Олешок серед прикрої темряви, що мала переломитися в несміливий світанок (Ю. Яновський);

Над Одесою спускалася завіса прикрого дощу, море було аж чорне (Ю. Яновський);

Прикрий холод;

// Нестерпний (про почуття, відчуття).

– А за що вас нагнали? – Лице Тетяни скорчив якийсь глибокий прикрий біль, але вона нічого не відповіла (Н. Кобринська);

Хлопчику любий, навчися ж вітати, всміхаючись, матір; Болю і прикрих страждань довелось їй натерпітись досить (М. Зеров);

Це було оте змішане почуття юнака, в якому важко було навіть самому йому впізнати, де кінчається прикрий сором, каяття, а де починається запал гнівом глибокої образи (Іван Ле);

// Різкий.

Червоний, аж прикрий (Сл. Б. Грінченка);

Вона говорила несміливо, наче боялась почути прикру правду (О. Донченко);

// Пильний.

Івась забув і про їжу і про виразку. Він швидко перевернувся з спини на живіт, підпер лице руками і уп'яв у діда прикрий погляд, розмахуючи угорі ногами (Панас Мирний);

// у сполуч. зі сл. робота. Спішна, вкрай необхідна.

Як прийде робота прикра, то платять і по піврубля (Сл. Б. Грінченка).

3. заст. Крутий.

Прошу... трошки злізти під гору, бо прикра, та всіх не витягнуть бички (Сл. Б. Грінченка);

Герман не вийшов, а майже вибіг на горб, хоч сей був досить прикрий (І. Франко).