прилипати

ПРИЛИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛИ́ПНУТИ, ну, неш, док.

1. Приставати до чого-небудь липкого; приклеюватися.

Час від часу Василь підводив голову від тарілки і стежив за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній);

Мед розлився по долівці; Опанас почав збирати черепки й босими ногами загрібати землю, щоб не було видно, та прилип, як муха (Грицько Григоренко);

* Образно. – Ну, не всім же і в Київ, – знизав Павло плечима. – Треба ж комусь і тут, засукавши рукава. – Ох, трудівник! – засміявсь Чумак. – І кого ти морочиш! Чи я не знаю. До дівочої спідниці прилип (А. Головко);

// Приставати до чого-небудь (про щось липке).

Іти було важко, бо відтала земля прилипала до чобіт (А. Шиян);

Тепер ото і ящірку поров ним [ножем]; слизький жир лиснів на кінці, щось жовтогаряче прилипло до щербини (Панас Мирний);

// Щільно прилягаючи до чого-небудь, триматися (про щось мокре).

Сорочка була на нім [ньому] зовсім мокра і прилипала до тіла (І. Франко);

Прибіг захеканий Марко, шапка на потилиці, рижий чуб прилип до лоба (Григорій Тютюнник);

// Чіплятися до чого-небудь (про щось легке).

Жовтуватий клаптик паперу так прилип до стінки конверта, що довелося дмухнути на його краєчок, щоб нарешті видобути його (Ірина Вільде);

– Я, панночко, пір'ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. перен., розм. Щільно притулятися до чого-небудь.

Ми перебігаємо вулицю, прилипаємо до тину, затамувавши дух (П. Панч);

Коли сутеніло, од вигону підкрадалась вона до крайнього гамазею й прилипала спиною до сірої стіни – в сірій хустці суконній домотканій, у сірій юпці (А. Головко);

Вона взяла Максима за руку і гаряче прилипла устами до його уст (І. Франко);

Марфа .. поправила її [ковдру] за спинкою дівчинки, що прилипла до материного теплого боку (А. Хорунжий);

// Пригортатися до кого-небудь.

Вона прилипла до нього, мов ласиця, а її блискучі, майже дикі очі впилися жадібно в його блідаве, ніжне обличчя (О. Кобилянська);

Молода вродлива жінка впала йому на груди, прилипла, мов той вербовий листочок до дубової кладки (Григорій Тютюнник).

3. перен., розм. Виявляючи симпатію, приязнь, бути біля кого-небудь невідступно.

Лука Чуплак, що підійшов до гурту, побачивши Хомашиного парубка, .. прилип до нього, як реп'ях до кожуха (С. Чорнобривець);

Дівчина тим часом підійшла до полу, взяла на руки Надійку .. Дитина одразу, навіть і не опираючись, як то буває чужим, прилипла до неї. Так, на руках у тієї дівчини, Надійка й повечеряла, і заснула (В. Козаченко);

// Приставати до кого-небудь з розмовою, запитаннями і т. ін.

Дедалі їй ставало все тяжче одірвати мене од книжок. Скільки не зачіпала вона – я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (С. Васильченко);

[Рейдл:] Дякую за інтерв'ю, містер Терешко. [Терешко:] Аж упрів від цього інтерву. Прилип, як шевська смола до чобота (М. Зарудний);

// тільки недок. Залицяючись, зачіпати кого-небудь настирливо.

– Ти, бачиться, щось пильненько прилипала до пана Халявського? – Цур йому! І не згадуй за нього .. Умру, коли через тиждень не піду за пана сотника! (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Пріська:] Хіба ви на те начальство, щоб прилипать до чужих жінок? (М. Кропивницький);

// тільки док. Увійти у близькі стосунки з ким-небудь, закохатися, одружитися.

– Гей, брате Богдане Чорногоре! – гукне знову старший. – Знаєш, що я тобі скажу? – І вже! .. Путнього не скажеш, прилипнувши до баби (П. Куліш);

– Так-то, Йване! Не засиджуйся коло матері та липни більш до нас, то, може, до кого й прилипнеш.., – сказала Мар'я (І. Нечуй-Левицький).

4. перен., розм. Залишатися на місці непорушно.

Встає [Хома] високий, лютий і йде в пшеницю, як в воду, а Андрій прилип до землі, неначе торішній зогнилий листок (М. Коцюбинський);

Обірветься камінчик униз – замре опришок. Посиплеться земля з-під ніг – прилипне на місці (Г. Хоткевич);

– Роботу кидати серед білого дня? – Та я тебе так кину, що ти й прилипнеш отут (В. Кучер);

// Бути біля чого-небудь невідступно.

Відтоді, як ешелон рушив з перону, біля одного з вікон прилип худорлявий пасажир. Він, здавалося, не чув гамірливих розмов (Ю. Збанацький);

– Зайняти місця! За гармати хутчій! .. Прилипли наводчики до панорами (І. Нехода);

// Займаючись чим-небудь із захопленням, не розлучатися з об'єктом або місцем дії.

Так прилип [дідусь] до свого моря, що навіть не мав часу приїхати на станцію нас зустріти (Ю. Збанацький);

Хлопець прилип до книжки.

5. перен., розм. Закріплюватися за ким-небудь (про якусь несхвальну думку, прізвисько і т. ін.).

– Купа... – Замовчи! – гарикнув пан обозний, добре знаючи, яку силу має вимовлене при народі слово, ущипливе українське слово, котре прилипає до людини на віки вічні (О. Ільченко);

Патер Гаудентій мав серед решти братії славу Якима-просторіки .. Почалась вона і прилипла до нього головно із-за преславного “місіонерського походу сам на сам” до Люблінської губернії для католицької пропаганди серед тамошніх уніатів (І. Франко);

Брехня, казала колись мати, не прилипне (Ю. Збанацький);

– Сонечко з'явилося! .. – весело вигукнув старий майстер, який перший на заводі назвав цим ім'ям Раїсу. З його легкої руки і прилипло оце прізвисько до дівчини (П. Кочура);

// Ставати чиєюсь характерною рисою.

Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів (І. Нечуй-Левицький).

6. перен., розм. Виявлятися у кого-небудь (про інфекційну хворобу); приставати.

◇ Ли́пнути (прилипа́ти) / прили́пнути до рук див. ли́пнути¹;

(1) Прилипа́є (прили́пло) до рук (руки́) кому, чиєї – хто-небудь бере незароблене, краде щось.

Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед, олія, цукор, риба, сало, садовина, городина – все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (К. Гордієнко);

І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? Що там щось до його руки прилипло? (Ю. Мушкетик);

(2) Прили́пнути (прикипі́ти) [всім] се́рцем ([усіє́ю] душе́ю) до кого – чого:

а) відчути велику прихильність, щиро прив'язатися до когось, зріднитися з кимсь, покохати когось.

Навіть коли б і вийшла з великого жалю до дітей, все одно не могла б прикипіти всім серцем до чоловіка, як прикипів Григорій до Катерини... (М. Стельмах);

От і тепер прикипіла Горпина вже душею до Петруся, бо вже ніхто в цілім світі не був для неї рідніший, ніж він (Грицько Григоренко);

б) захопитися чимсь, полюбити щось.

Серцем Микола вже прилип до свого острова (Ю. Збанацький);

Хто, як кажуть, прикипів душею до поля, той не зраджував йому (із журн.);

Подруга Марійка тільки рік проробила, пішла з трактора. А Докія прикипіла серцем до справи (із журн.);

(3) Прили́пнути до руки́ (д) див. ли́пнути¹;

(4) Прили́пнути очи́ма:

а) (до кого – чого.) пильно дивитися на кого-, що-небудь; вдивлятися в щось.

[Бентлі:] Більше жодних коштовностей у вас там не було? [Фрау Мільх (розгублено мовчить). Бєлін (прилип до неї очима і ледве помітним рухом голови підказує їй відповідь)] (Я. Галан);

б) (до чого) уважно читати; вчитуватися в щось.

Сопливе книжки перегортає і, Боже, Боже, прилипло очима – читає! (О. Ковінька).