1. Словник української мови у 20 томах

примана

ПРИМА́НА, и, ж.

1. Те, що приманює, приваблює; спокуса.

– Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (О. Гончар);

[Петро:] Дай Боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (І. Котляревський).

2. Чарівність, привабливість.

– Я вже що інше думала – продати ліс, хоча він також немала примана і окраса нашої маєтності (І. Франко);

Не хотіла відбирати [Краньцовська] недотепні надії, хоч такий нападистий поцілунок та відібрав їй на разі всю приману любові (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примана — прима́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. примана — -и, ж. 1》 Те, що приманює, приваблює; спокуса. 2》 Чарівність, привабливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. примана — СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА (ПОВА́Б рідше) розм., ПОКУ́СА діал. Словник синонімів української мови
  4. примана — ПРИМА́НА, и, ж. 1. Те, що приманює, приваблює; спокуса. — Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (Гончар, Таврія, 1952, 62); [Петро:] Дай боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (Котл. Словник української мови в 11 томах
  5. примана — Примана, -ни ж. Приманка. Горох — людська примана. Ном. № 12391. Словник української мови Грінченка