примана
ПРИМА́НА, и, ж.
1. Те, що приманює, приваблює; спокуса.
— Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (Гончар, Таврія, 1952, 62);
[Петро:] Дай боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (Котл., II, 1953, 38).
2. Чарівність, привабливість.
— Я вже що інше думала — продати ліс, хоча він також немала примана і окраса нашої маєтності (Фр., VII, 1951, 43);
Де хотіла відбирати [Краньцовська] недотепні надії, хоч такий нападистий поцілунок та відібрав їй на разі всю приман любові (Март., Тв., 1954, 305).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примана — прима́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- примана — -и, ж. 1》 Те, що приманює, приваблює; спокуса. 2》 Чарівність, привабливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примана — ПРИМА́НА, и, ж. 1. Те, що приманює, приваблює; спокуса. – Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (О. Гончар); [Петро:] Дай Боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (І. Котляревський). Словник української мови у 20 томах
- примана — СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА (ПОВА́Б рідше) розм., ПОКУ́СА діал. Словник синонімів української мови
- примана — Примана, -ни ж. Приманка. Горох — людська примана. Ном. № 12391. Словник української мови Грінченка