примирення
ПРИМИ́РЕННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. примири́ти, примири́тися 1.
– Я пропонував би панству ще комісію, яка має вести процедуру примирення, – порадив пан Адам Кисіль (Я. Качура);
Примирення з хозарами не принесло Амбалові спокою (Д. Міщенко).
2. Стан за знач. примири́тися.
І безнадійний, покірний сум, примирення з усім на світі прочувалися в його рівному голосі (З. Тулуб);
Борис, помічаючи зовнішнє примирення Жанни, торжествував (М. Ю. Тарновський).
3. Злагода.
Накричавши і налаявши, Марко Лукич підходив потім сам до ображеного, навіть коли це був зовсім незначний робітник сцени, підходив з ласкавим словом примирення (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примирення — прими́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- примирення — див. мир Словник синонімів Вусика
- примирення — -я, с. 1》 Дія та її результат за знач. примирити, примиритися 1). 2》 Стан за знач. примиритися. Піти на примирення. 3》 Злагода. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примирення — Замира, злагода, згода, див. перемир'я Словник чужослів Павло Штепа
- примирення — I. МИР (відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; відсутність збройної боротьби між державами, народами, а також угода про припинення воєнних дій); СПО́КІЙ, ПО́КІЙ заст. Словник синонімів української мови
- примирення — ПРИМИ́РЕННЯ, я, с. 1. Дія та її результат за знач. примири́ти, примири́тися 1. — Я пропонував би панству ще комісію, яка має вести процедуру примирення, — порадив пан Адам Кисіль (Кач. Словник української мови в 11 томах