примірятися

ПРИМІ́РЯТИСЯ див. приміря́тися.

ПРИМІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ПРИМІ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИМІ́РЯТИСЯ, яюся, яєшся і ПРИМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. Спрямовувати знаряддя дії, визначаючи точне місце; націлюватися.

Намацавши дірку в стіні, копнув [хлопець] раз, удруге. Потім примірятися став, обирати, під яким каменем встромляти зубок і вихитувати (Іван Ле);

І дух затаїв натовп, стежачи, як Решетняк, опершись коліном об землю, примірюється, обережно заганяє рожен у солому, а потім, натужачись, пробує виважити, відірвати його від землі разом з нанизаним пластом соломи (О. Гончар);

Виливниця відірвалася від землі й поволі попливла до канави. Зоя примірилася й точно опустила її на заздалегідь приготовлений піддон (В. Собко);

// Прицілюватися для пострілу.

Сахно в цей час відпливла вже з півкілометра .. Постріли майже припинилися. Можливо, на такій відстані важко було примірятися до такої дрібної цілі, як голова (Ю. Смолич);

Стрілець примірився – і в капелюш попав (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

2. Робити попередні приготування або спроби перед виконанням чого-небудь.

Черниш знав, що завтра вони загомонять інакше – сьогодні артилерія ще тільки приміряється, б'ючи з удаваною безсистемністю та скупістю, щоб не накликати завчасно підозри противника (О. Гончар);

Якось попросили майстриню розмалювати посуд. Примірялася. Ледь торкнувся аркуша олівець, рука довго не могла відірватися од нової, захоплюючої роботи (з наук. літ.);

// Шукаючи, визначати спосіб успішного здійснення чого-небудь, досягнення якоїсь мети.

Дехто був з поміщицьких родин .. Звичайно ж, нерівня! Але чим більш хлопець відчував це, тим більше хотілось йому здружитися з ними. Уже як не примірявсь! І все дарма (А. Головко);

– Як живете? – запитав Ткач .. – Та, хвалити Бога, непогано живу. Не скаржусь. – А сам подумав: “Здалеку заходить. Приміряється” (І. Цюпа);

// Збиратися зробити що-небудь.

Тільки ти примірився скривитися, .. а свіжий вітрець і хто його зна звідки принесе гайові пахощі – наче скаже: не кривись, ось тобі – маєш... (Марко Вовчок);

// до чого. Намірятися виконати яку-небудь дію над чимось.

– Бач, яке випрутилося? – здивовано зупинився Йонька, приміряючись до черемхового дубця, що хилився на осичку. – Це ж таке пужално, що кращого й не треба (Григорій Тютюнник).

3. перен. Обмірковувати що-небудь.

Степан Васильович, певне, щось знає, але не квапиться говорити, ще приглядається, приміряється (М. Стельмах);

– Там [на шахті] уже кілька комісій побувало, все приміряються, як ліпше загнуздати пливуна, – неохоче пояснював Остап (М. Ю. Тарновський).

4. перен. Вивчаючи, оцінювати кого-небудь, визначати щось.

– А ось цей хлопець, – показав на Романа, – іде до вас шукати роботи. – Тепер і нема такої, люди всі на місцях, – бистрим оком Шкапонд оглядає Романа, примірюється до нього (М. Стельмах);

– Ви приміряєтесь до картини нашого життя. І ми, признайтесь, не зовсім влаштовуємо вас (О. Довженко).

5. Пристосовуватися до чого-небудь.

Кореспондент тупцював поруч Павла Івановича, просто по покосу, то відставав, то забігав наперед – ніяк не міг приміритись до дідової ходи (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Марія Костянтинівна почала пробу тихенько, ніби приміряючись до ролі (з мемуарної літ.);

// Рівнятися до кого-небудь.

Приміряється, як горбатий до стіни (Номис).

◇ (1) Примі́ритися / приміря́тися о́ком (очи́ма) до чого і без дод. – ретельно оглянути щось, намагаючись визначити розмір, обсяг і т. ін. чого-небудь.

– Вікна будуть великі, їй би такі теж згодилися, примірилася оком Катерина (Л. Первомайський);

Дідусь замислено почухав борідку, помахуючи мотузкою, що тримав у руках, приміряючись очима до речей, як їх краще взяти (О. Копиленко);

Примі́ряти о́ком.

Окинувши поглядом місцевість, він .. ще раз приміряв оком, ніби пересвідчуючись у своєму висновку. – Так, – сказав він комусь уголос. – Отут найкраще місце... (С. Журахович).