приміряти

ПРИМІ́РЯТИ див. приміря́ти.

ПРИМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПРИМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМІ́РЯТИ, яю, яєш і ПРИМІ́РИТИ, рю, риш, док., що.

1. Прикладати що-небудь до когось, чогось, визначаючи відповідність за розміром, кольором, смаком тощо.

Плете Катруся вінок і над чолом раз у раз його приміряє (В. Кучер);

Я ті дощечки складаю, розбираю, примірюю, врізую та пристругую (І. Франко);

Зняв [Антон] стару шлею, закріпив посторонки й примірив їх до своєї спини (С. Чорнобривець);

Перекупка .. вигукує: “Е, е! коралі добрі! дивіться ж бо, молодичко! Ось купи, моя любочко, купи, приміряй до лиця!” (Марко Вовчок);

А батько підійшов до стінки, відшукав вільне місце, приміряв до неї якийсь портрет (Ю. Збанацький);

// Одягнувши що-небудь незакінчене, недошите, визначати відповідність до фігури.

Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкії вибирає та кроїть та приміряє на панночку (Марко Вовчок);

// Одягати, чіпляти що-небудь на себе або на когось на якийсь час, щоб одержати задоволення, перевірити придатність.

Запорозьку зброю Старий виніс із комори, Дивиться, радіє, Приміряє, ніби знову Старий молодіє (Т. Шевченко);

Хустина, як писанка. Олька приміряє її перед дзеркалом (Ірина Вільде);

* Образно. [Милевський:] А Данте, може, якби мав щастя познайомитися з своєю Беатріче ближче, то, може, теж попросив би її ручку, щоб приміряти на неї шлюбний перстень (Леся Українка).

2. Порівнювати в думці кого-, що-небудь з кимсь, чимсь.

Він ще пильніше придивляється до гості, приміряє до забутих облич, але вони гойдаються перед його зором, і нікого не дається пам'яті схопити (П. Панч);

Приміряла в думках я той голос до свого, то й почула таку силу, що аж затремтіла од радощів (С. Васильченко);

// Прикладаючи в думці кого-небудь до когось, визначати можливість якихось стосунків між ними.

Перебрала Єлена всіх дівчат, усіх молодих женщин [жінок] свого села, всіх приміряла до чоловіка – ні!.. Нема нічого. А відчуження .. є. Чує його Єлена! (Г. Хоткевич);

// Пристосовуючи в думках, в уяві що-небудь до когось, чогось, робити якийсь висновок.

[Дівчина:] Я завжди тільки на себе жалую. [Хлопець:] Чого ти зараз все приміряєш до себе? Се, знаєш, негарна звичайка (Леся Українка);

Обличчя в усіх трохи спохмурніли, зосередилися. Зараз кожен з них приміряв цю роботу до свого цеху (В. Собко);

Те, що у нас на Україні здавалось мені потрібним, добрим, конечним, те саме, примірявши до тутешнього життя, здалось мені таким нужденним, дурним, непотрібним або й шкідливим (Леся Українка).

3. перен. Міркуючи, визначати що-небудь.

Андрій обходить будинки, уважно оглядає, приміряє – як би воно вийшло, коли збудувати нові стіни (Ю. Яновський).

4. у сполуч. зі сл. садиба, поле, город. Відмірявши, наділяти.

Навантажені деревом підводи негайно їхали на Троянівку, і за кожною з них слідував господар, вимірковуючи, яку ж то йому приміряють садибу (Григорій Тютюнник).

◇ Мі́ряти / примі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) див. мі́ряти;

(1) Примі́ряти о́ком (д) див. приміря́тися.