примічати
ПРИМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., що.
Звертати увагу на кого-, що-небудь; помічати.
– Дивись, що воно? – почула вона і ззаду і спереду себе, і сотні цікавих очей уставилися на неї. Христя, не примічаючи нічого, пройшла прямо у церкву (Панас Мирний);
Похилився стан [Тетяни] та й не виправлявся, але Макар того досі не примічав (Л. Яновська);
Тихенько, так, що його ніхто не примітив, він пішов у канцелярію й показав старшині бумагу (М. Коцюбинський);
Уже на півдорозі вони примітили: попереду під вербою хтось сидів у холодку (П. Панч);
// Помітивши що-небудь, брати до уваги, запам'ятовувати.
– За гроші не стійте: я грошей дам. – Ну, спасибі, брате! – кажу я. – Щирий ти козак, як я бачу! – Та й торкнув свого молодого: примічай ніби (Марко Вовчок);
Йди в діброву, в саму пущу, Де ніколи не зорить, І як папороть найгущу [найгустішу] Знайдеш, ти її приміть (Я. Щоголів);
– Дядю Йосипе. Я й не примітила, куди ви мене водили (А. Хижняк);
// Виділяти кого-небудь з-поміж інших; відзначати.
Тю, як це він не примітив такої гарної, дівчини? (М. Коцюбинський);
Донька.., яку Тимко вже давно примітив, була степова красуня (Григорій Тютюнник);
// Відзначати в думці що-небудь, здогадуватися про щось.
Матушка примітила, що третя людина зайва там, де зійдеться хлопець з дівчиною, встала й промовила: – Піду ж я в пасіку (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- примічати — приміча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- примічати — Помічати, зауважувати, постерігати, брати в примітку, накидати оком, док. запримітити; П. брати до уваги, запам'ятовувати. Словник синонімів Караванського
- примічати — -аю, -аєш, недок., примітити, -ічу, -ітиш, док., перех. Звертати увагу на кого-, що-небудь; помічати. || Помітивши що-небудь, брати до уваги, запам'ятовувати. || Вирізняти кого-небудь з-поміж інших; відзначати. || Відзначати в думці що-небудь, здогадуватися про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примічати — див. помічати хохл. (прімечать) зауважувати, забачувати Словник чужослів Павло Штепа
- примічати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови
- примічати — ПРИМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. Звертати увагу на кого-, що-небудь; помічати. — Дивись, що воно? — почула вона і ззаду і спереду себе, і сотні цікавих очей уставилися на неї. Словник української мови в 11 томах
- примічати — Приміча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. примітити, -мічу, -тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. По чім мене, мила, примічаєш? — Потім, милий, тебе примічаю: рано встаєш, коня наповаєш. Мет. 282. Словник української мови Грінченка