примічений
ПРИМІ́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до примі́тити.
Розмова з прислугою, Христина, досі не примічена ним, врода – все те, мов живе, ставало перед ним (Панас Мирний);
Обидва вони були примічені королем і тому підкреслено грузько сиділи в стильних кріселках (П. Панч);
// примі́чено, безос. пред.
– Потім скажу, а зараз не можу. Наперед не слід нічого казати – є приміта така... Не пощастить, не вдасться. Давно примічено... (Л. Яновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примічений — примі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- примічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до примітити. || примічено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примічений — ПРИМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до примі́тити. Розмова з прислугою, Христина, досі не примічена ним, врода — все те, мов живе, ставало перед ним (Мирний, III, 1954, 207)... Словник української мови в 11 томах