принишклий

ПРИНИ́ШКЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до прини́шкнути.

– Еге-е! – протяг він наче до себе, скинув з плеч рушницю й бахнув над головами принишклих втікачів (М. Коцюбинський);

Вірця стояла принишкла, боялась слово вимовити, боялась поворухнутись (Л. Дмитерко);

Побризкані росою трави стояли тихі, принишклі, бо ранок був теж тихий та безвітряний (Григорій Тютюнник);

Під кручею десь далеко внизу, лежав принишклий, знесилений від спеки Дніпро (Ю. Збанацький);

Защеміли принишклі рани від довгого й настирливого катування в цьому льоху (Іван Ле);

* Образно. Тиша була повна причаєних звуків, а порожнеча – принишклих небезпек (Ю. Смолич).