1. Словник української мови у 20 томах

припадком

ПРИПА́ДКОМ, присл., заст.

Випадково.

І я забудуся, і, може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, Незацікавленим напом'яне [нагадає] нащадкам Мале моє життя (М. Рильський);

Проживши тут у пані Марко майже цілий рік, не стрічала я його ніколи, і аж в остатніх днях згаданого року зійшлись ми припадком (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припадком — припа́дком прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. припадком — присл., зах. Випадково. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припадком — припа́дком = припадково: А раптом випадково його там зустрінеш, отак зустрінешся з ним припадком. І все. Пиши пропало (Чайківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. припадком — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О. Словник синонімів української мови
  5. припадком — При́падком, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. припадком — ПРИПА́ДКОМ, присл., діал. Випадково. І я забудуся, і, може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, Незацікавленим напом’яне [нагадає] нащадкам Мале моє життя (Рильський, І, 1960, 272); Проживши тут у пані Марко майже цілий рік... Словник української мови в 11 томах
  7. припадком — Припадком нар. Случайно. Вх. Лем. 457. Словник української мови Грінченка