припадком

ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О. Іваненко); Може, й мене ненароком Діточки згадають (Т. Шевченко); Несподівано стрівся (Йон) з очима, що з-під тонких дівочих брів опекли його жаром молодості й півдня (М. Коцюбинський); Наган непередбачено вистрілив (Ю. Яновський); Соломія спитала в їх (хлопчиків), чи не бачили часом вони в лісі якого чоловіка (І. Нечуй-Левицький); Дмитро буде вільний з того жовнірства, хоч би його й забрали помилково (Г. Хоткевич); Гордій почав розказувати, що зовсім випадком зайшов сюди (Б. Грінченко); Може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, незацікавленим напом'яне нащадкам Мале моє життя (М. Рильський); І от раз юнак той припадково Здибав у якімось закамарку Свою паню (І. Франко). — Пор. ненавми́сне.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припадком — припа́дком прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. припадком — присл., зах. Випадково. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припадком — ПРИПА́ДКОМ, присл., заст. Випадково. І я забудуся, і, може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, Незацікавленим напом'яне [нагадає] нащадкам Мале моє життя (М. Словник української мови у 20 томах
  4. припадком — припа́дком = припадково: А раптом випадково його там зустрінеш, отак зустрінешся з ним припадком. І все. Пиши пропало (Чайківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. припадком — При́падком, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. припадком — ПРИПА́ДКОМ, присл., діал. Випадково. І я забудуся, і, може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, Незацікавленим напом’яне [нагадає] нащадкам Мале моє життя (Рильський, І, 1960, 272); Проживши тут у пані Марко майже цілий рік... Словник української мови в 11 томах
  7. припадком — Припадком нар. Случайно. Вх. Лем. 457. Словник української мови Грінченка