приперчувати
ПРИПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЧИ́ТИ, перчу́, пе́рчиш, док., що.
1. Додавати до страви трохи перцю.
Ой варила мама рибу та й не приперчила, Ой любила мама хлопці та й мене навчила (з народної пісні);
Сидячи поруч нього, вона ретельно використовувала ті невеликі можливості, що лишились їй, і заклопотано підсовувала гостеві то хліб, то сіль, а згадавши, що гість – узбек і, мабуть, як і всі узбеки, любить приперчити страву, швиденько сходила на кухню по перець (Б. Антоненко-Давидович).
2. перен., розм. Уставляти в мову дотепні, гострі, влучні слова, вирази, жарти.
Він умів сказати потрібні слова, приперчити їх, додати народної мудрості (Ю. Яновський);
Часто наші публіцисти, що пишуть на історичні теми, приперчують свої твори ностальгійною скорботою (із журн.).
◇ (1) Припе́рчувати / приперчи́ти се́рце – Привабити, прихилити до себе когось чим-небудь особливим, незвичайним.
Міцно приріс душею до Каськи, приперчила вона йому серце, либонь, і любощі їхні були палкі, бо хіба б оддала Каська, хитра й пронозлива, свою найкоштовнішу річ, але чому тепер вона так швидко відмовилася від усього (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- приперчувати — припе́рчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приперчувати — -ую, -уєш, недок., приперчити, -перчу, -перчиш, док., перех. 1》 Додавати до страви трохи перцю. 2》 перен., розм. Вставляти в мову дотепні, гострі слова, вирази, жарти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приперчувати — ПРИПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЧИ́ТИ, перчу́, пе́рчиш, док., перех. 1. Додавати до страви трохи перцю. Ой варила мама рибу та й не приперчила, Ой любила мама хлопці та й мене навчила (Коломийки, 1969, 121). 2. перен., розм. Словник української мови в 11 томах