приперчувати
ПРИПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЧИ́ТИ, перчу́, пе́рчиш, док., перех.
1. Додавати до страви трохи перцю.
Ой варила мама рибу та й не приперчила, Ой любила мама хлопці та й мене навчила (Коломийки, 1969, 121).
2. перен., розм. Вставляти в мову дотепні, гострі слова, вирази, жарти.
Він умів сказати потрібні слова, приперчити їх, додати народної мудрості (Ю. Янов., Мир, 1956, 293);
Трудно було впізнати в ньому того нестриманого на мову робітника, що рідко коли вимовляє два слова, не приперчивши їх добре… (Шовк., Інженери, 1956, 334).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приперчувати — припе́рчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приперчувати — -ую, -уєш, недок., приперчити, -перчу, -перчиш, док., перех. 1》 Додавати до страви трохи перцю. 2》 перен., розм. Вставляти в мову дотепні, гострі слова, вирази, жарти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приперчувати — ПРИПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЧИ́ТИ, перчу́, пе́рчиш, док., що. 1. Додавати до страви трохи перцю. Ой варила мама рибу та й не приперчила, Ой любила мама хлопці та й мене навчила (з народної пісні); Сидячи поруч нього... Словник української мови у 20 томах