приперізувати
ПРИПЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., перех.
1. Підперізуючись, закріплювати що-небудь за поясом.
Виросла коса до пояса, ні розплести, ні розчесати; прийде ми ся приперезати (Сл. Гр.);
Спав собі [Кузьма] всеньку ніч, приперезавши до себе «ружжо», щоб ніхто не вкрав (Тют., Вир, 1964, 300);
// до чого, у сполуч. із сл. себе. Прикріплюватися до предмета, обкрутивши себе в поясі разом з ним ланцюгом, ременем і т. ін.
Він згадав, як бувало, примоцувавши до ніг «кігті» й товстим ременем приперезавши себе до стовпа, він вилазив у степу до гулких дротв (Перв., Невигадане життя, 1958, 233).
2. Одягати що-небудь, обгортаючи стан і закріплюючи кінці на поясі.
А я фартух припережу. Нажну копу ще й полежу (Укр.. пісні.., II, 1955, 341).
Значення в інших словниках
- приперізувати — припері́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приперізувати — -ую, -уєш, недок., приперезати, -ежу, -ежеш, док., перех. 1》 Підперізуючись, закріплювати що-небудь за поясом. || до чого, у сполуч. зі сл. себе. Прикріплюватися до предмета, обкрутивши себе в поясі разом із ним ланцюгом, ременем і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приперізувати — ПРИПЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., що. 1. Підперізуючись, закріплювати що-небудь за поясом. Виросла коса до пояса, ні розплести, ні розчесати; прийде ми ся приперезати (Сл. Словник української мови у 20 томах
- приперізувати — Приперізувати, -зую, -єш сов. в. приперезати, -жу, -жеш, гл. Прихватывать, прихватить поясомъ, подсунувъ подъ поясъ, прихватить имъ. Виросла коса до пояса, ні росплести, ні росчесати; прийде ми ся приперезати. МУЕ. III. 38. Словник української мови Грінченка