приповзати

ПРИПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.

Повзучи, діставатися куди-небудь.

Бив себе [Юр] в груди і знов приповзав на колінах до постелі, знов цілував хорій висохлі білі ноги (Г. Хоткевич);

З ущелин, під вітру шерех, Змія приповзла (І. Нехода);

Тут прибіг, вірніше приповз на вогневу позицію Петрової батареї зв'язковий (бо кабель десь пошкодило, і телефонний зв'язок не діяв), і передав наказ відкрити вогонь на схід (І. Багряний);

// розм. Прийти, прибути куди-небудь небажаним.

Ніхто з фашистів не вернувсь, В село приповз один Рябусь [староста]! (П. Воронько);

// розм. Прийти, приїхати кудись, до когось дуже повільно, не кваплячись, з труднощами.

Пізно приповз бродник. Мстислав і виду не подавав, що чекає його з нетерпінням (А. Хижняк);

// розм. Прийти до когось з якимось проханням, принижуючись; принизливо просити пробачення.

Ось-ось-о! Перше ти зів'янеш, ти плакатимеш, ти приповзеш до мене на пузі і благатимеш, щоб я тебе простив! Я ж тебе знаю – ти занудьгуєш, занудишся через кілька днів серед отих олівців і пензликів (В. Нестайко);

* Образно. В його хатину приповзло нове горе – Марія занедужала (Мирослав Ірчан);

Знов провалилося небо, страхітливі зливи обрушувалися на землю, гриміли громи, блискавиці криваво присвітлювали чорному ділу, яке творилося довкола маленького Кесега, османці кляли й погрожували непоступливим оборонцям, знов приповзла слідом за ними чума, косила їх тисячами; не маючи чим поживитися у дощенту пограбованих околицях, вояки обжиралися зеленим ще виноградом і цілими ночами, тримаючись за животи, просиджували довкола наметів (П. Загребельний);

// перен. Поширившись серед людей, з'являтися де-небудь (про неприємні чутки).

Не вірила стара ні повідомленням газети, ні черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам, що приповзали до Яблунівки (І. Волошин).