1. Словник української мови у 20 томах

припін

ПРИПІ́Н, по́ну, ч., розм.

1. Мотузок, ремінь, ланцюг і т. ін., яким прив'язують кого-, що-небудь.

У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко);

А збоку, де паслися коні, Кричала свиня на припоні (О. Олесь);

Юрі здавалося, що там багато-багато людей зійшлися всі докупи, стали кружка, побралися за руки і, підвівши обличчя догори до місяця, вили і ревли щосили, притримуючи на припонах оскаженілих собак (Ю. Смолич).

2. перен. Перепона.

Він не раз чув ті чудовні казочки про Йвана Івановича, руського царевича, що в заворожених царствах скитався, нігде припону ні в чім не знаючи, усе собі забираючи (Панас Мирний).

◇ Іти́ (бу́ти, ходи́ти і т. ін.) на повідку́ (на по́воді, на припо́ні, на при́в'язі і т. ін.) див. іти́;

На припі́н узя́ти див. узя́ти;

Трима́ти (держа́ти) на при́в'язі (на припо́ні) див. трима́ти;

(1) Трима́ти язи́к на припо́ні (д) див. трима́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припін — Припі́н: — припона [16] Словник з творів Івана Франка
  2. припін — припі́н іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. припін — Прив'язь, припона; П. перепона. Словник синонімів Караванського
  4. припін — -пону, ч., розм. 1》 Мотузок, ремінь, ланцюг і т. ін., яким прив'язують кого-, що-небудь. 2》 перен. Перепона. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. припін — держа́ти (трима́ти) на при́в’язі (на припо́ні). 1. кого і без додатка. Позбавляти кого-небудь свободи в діях, вчинках. — Я просвічена (освічена) людина, маю право на свободу, самостійність. Хто має право держати мене на припоні? (І. Фразеологічний словник української мови
  6. припін — ПЕРЕПО́НА (те, що перешкоджає рухові, перекриває доступ до когось, чогось, роз'єднує), ПЕРЕШКО́ДА, ЗАВА́ДА, ЗАГА́ТА, ПЕРЕ́ЧІПКА розм., ПЕРЕГОРО́ДКА рідше, ПЕРЕГОРО́ДА рідше, ПЕРЕПО́Н рідше, ПРИПІ́Н рідше, ЗАПО́НА діал., ЗАПИ́НА діал. Словник синонімів української мови
  7. припін — Припі́н, -по́ну, на -по́ні; -по́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. припін — ПРИПІ́Н, по́ну, ч., розм. 1. Мотузок, ремінь, ланцюг і т. ін., яким прив’язують кого-, що-небудь. Юрі здавалося, що там багато-багато людей зійшлися всі докупи, стали кружка, побралися за руки і, підвівши обличчя догори до місяця, вили і ревли щосили... Словник української мови в 11 томах
  9. припін — Припін, -по́ну м. Привязь. К. Іов. 88. Грин. III. 253. Гей мої коні в хана на припоні. н. п. Словник української мови Грінченка