приречений

ПРИРЕ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до приректи́.

За всяку ціну розшукати сотника Северина Наливайка! Йому приречена смерть, це факт і божа воля (Іван Ле);

* У порівн. Гнат уже з оброненою на груди головою стояв серед хати, мов приречений до страти (П. Панч);

// прире́чено, безос. пред.

Азіатів тепер уже не пустять в Європу. Їм приречено самим Христом бути в покорі у західних королів та імператорів (Н. Рибак);

Та вірю, як приречено людині. Що й досі ти прекрасна й молода (М. Рильський).

2. у знач. прикм. Якому загрожує неминуча смерть.

Уляна лежала на холодній землі, спливаючи кров'ю .. Але вона вижила. Може, це сталося тому, що кожен з багатьох тисяч в'язнів – оцих .. приречених людей – у думках віддавав їй частку своєї сили, своєї крові (С. Журахович);

// Підвладний смерті.

На цьому світі ти зовсім один, сам у пустелі, під безмежним небом – дрібна, приречена комашка на байдужій, мертвій землі... (Ю. Смолич);

// Який усвідомлює неминучість близької смерті.

Хоч як дивно, але людина, навіть приречена, весь час про загибель думати не може (Ю. Збанацький);

// Якому загрожує загибель, неминучість зникнення (про що-небудь).

Без боєздатної армії та сильного адміністративного апарату Центральна рада була приречена (з наук. літ.);

// на що, у сполуч. з ім. Якому загрожує неминучість чого-небудь (за знач. ім.).

– Яким невимовно прекрасним здавався їм тієї хвилини мовчазний суворий ліс, приречений на загибель (О. Донченко);

Цьому ницому і жорстокому світу письменниця [Н. Королева] протиставила велику любов, яка за законами світового мистецтва від початку була приречена на трагічний кінець (з наук.-попул. літ.);

// на що, у сполуч. з ім. Який мусить постійно перебувати в якомусь стані, перев. негативному (за знач. ім.).

Політичні сили, що подолали чотиривідсотковий бар'єр під час виборів до Верховної Ради 2002 р., просто приречені на постійне бродіння, перерозподіл і перманентні зіткнення (з газ.);

// у знач. ім. прире́чений, ного, ч. Той, якому загрожує або хто усвідомлює неминучість близької смерті, загибелі.

Очі приречених прощально блукали по хатах принишклого хутора (Є. Кравченко);

В костьол через майдан юрбу приречених женуть (І. Гончаренко);

Галайда та Когут по команді Шульца скочили в неї, розв'язали напівживих приречених, підвели, та не могли ніяк начепити петлі (Микола Чернявський);

* У порівн. Юля бачила, як Варя сполотніла, як вона міцно стиснула губи і мовчки пішла за Віктором, як приречена (О. Донченко);

Сам курортник сидів на табуретці посеред кімнати і, мов приречений, дивився на багаж (М. Ю. Тарновський).

3. у знач. прикм. Який виражає усвідомлення неминучості чого-небудь, безнадію.

Мати сиділа нерухомо й приреченими очима дивилася на двері, за якими вже панував інший світ (П. Панч).