присилатися
ПРИСИЛА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЛА́ТИСЯ, пришлю́ся, пришле́шся; мн. пришлю́ться; док.
1. розм. Те саме, що засила́тися 2.
Ой хоч сватай, хоч не сватай, Та хоч присилайся, А щоб слава не пропала, Що рік ти кохався (з народної пісні);
[Явдоха:] Торік Шелихвон двічі присилався, батько мало не вигнали сватів з хати (М. Кропивницький);
– Іду яром до криниці, Коромисло гнеться... Чом до мене, моя Мати, Ніхто не пришлеться? (з народної пісні).
2. тільки недок. Пас. до присила́ти.
Одкрилися нові місця з великою платою, і на ті посади присилались то безбороді, то в моху учені хлопці, а який-небудь голений тридцятилітній служака обходився (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- присилатися — присила́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- присилатися — -аюся, -аєшся, недок., прислатися, пришлюся, пришлешся; мн. пришлються; док. 1》 розм. Те саме, що засилатися 2). 2》 тільки недок. Пас. до присилати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- присилатися — ПРИСИЛА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЛА́ТИСЯ, пришлю́ся, пришле́шся; мн. пришлю́ться; док. 1. розм. Те саме, що засила́тися 2. Ой хоч сватай, хоч не сватай, Та хоч присилайся, А щоб слава не пропала, Що рік ти кохався (Укр. нар. пісні. Словник української мови в 11 томах