присипляти

ПРИСИПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ПРИСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСПА́ТИ, сплю́, спи́ш; мн. приспля́ть; док., кого.

1. Викликати сон у когось, примушувати спати кого-небудь.

– Насилу свій кагал приспав, тепер можна й рушати, – квапився Охрім (Григорій Тютюнник);

Хороший літній ранок у лісі приспав молоду жінку. Спала вона в машині, якось умостившись на задньому сидінні (Іван Ле);

// Заколисуючи або співаючи колискову пісню, навівати сон (на дитину).

По низеньких хатках, у нужді та латках Присипляла нею [піснею] сина кріпачка! (Панас Мирний);

– Я тебе нагодувала І сповила і приспала; Колишу тебе й співаю: Спи, дитино! Баю, баю! (Я. Щоголів);

// Викликати стан, схожий на сон, за допомогою гіпнозу або наркотиків.

* Образно. Новітні утопісти присипляють своїх героїв, наводять на їх летаргію, гіпноз, і тоді вже .. весь .. катехізис питань та відповідей просто сниться тим героям (Леся Українка).

2. перен. Виклика́ти, спричинювати забуття чого-небудь реального.

Тихий спокій ночі колише її, присипляє думки в голові, жалощі й радощі в серці... (Панас Мирний);

І до чого ж нині важка голова! Не встиг, видно, видатний хірург приспати пригаданого й передуманого протягом ночі (Ю. Шовкопляс);

// Заспокоювати, угамовувати, робити безмовним, заціпенілим.

У відчинене вікно доносились з вулиці то кроки людей, то гуркотіння повозки, То, зненацька, все стихало, немов смерть пройшла поблизу й приспала місто (В. Підмогильний);

// Послаблювати силу вияву якого-небудь почуття, переживання і т. ін., робити їх менш відчутними.

Ні поля, ні гаї, Ні пташки щебетливі Не приспали мої Суми – болі вразливі (Б. Грінченко);

[Килина:] І нащо я Жені виявила своє горе, краще було б придавити, приспати!.. (М. Кропивницький);

Ішов [Степан] і співав, щоб додати собі бадьорості і щоб заглушити страх, який так і не змогла до кінця приспати горілка (В. Гжицький).

3. перен. Робити бездіяльним, інертним; утримувати від активної діяльності тощо.

Які це наївні, старенькі, заяложені слова! Тисячі років одні люди присипляють ними других, щоб ті не брикались і давали доїти себе (В. Винниченко).

4. перен. Обманом, хитрощами змушувати кого-небудь забути про обережність, створювати ілюзію спокою, безпечності.

– Треба і його [магната] добре приспати удаваною покорою (З. Тулуб);

Отож, усе вже було готове, слід було тільки тихенько посидіти в лісі й приспати ворога, створити ілюзію, що ніякої небезпеки поблизу нема, можете, мовляв, панове, спати і жити спокійно... (В. Земляк);

– Пане гетьмане, дурить тебе шляхта! – кричав полковник Пушкар, – хочуть приспати, доки стягнуть армію (П. Панч).

5. перев. док., перен., рідко. Задавити, задушити ненароком під час сну.

* Образно. Думи мої, думи мої. Лихо мені з вами!.. Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину (Т. Шевченко);

// Умертвити, убити.

Он, вивернувся [Загнибіда], як кабан, вередує .. Коли б не гріх, приспав би тебе – довіку не підвівся! (Панас Мирний).

Усипля́ти (присипля́ти) ува́гу див. усипля́ти¹.

◇ (1) Присипля́ти / приспа́ти пи́льність чию – хитрощами не давати змоги комусь розібратися в чомусь; перехитрувати, обманювати когось.

Там вони [Параска і Северин] вже й вечеряли смачненько, і милувалися гарненько, і сміялися досхочу, що так просто присипляли пильність сусідів (І. Сочивець).