1. Словник української мови у 20 томах

прислужництво

ПРИСЛУ́ЖНИЦТВО, а, с., зневажл.

Поведінка людини, яка прислужується, догоджає кому-небудь або виконує ганебні, принизливі обов'язки.

Боячись залишитися на другий рік у третьому класі, нездара і тупиця, він тільки й рятується своїм підлабузництвом та прислужництвом (С. Добровольський);

Багатолітнє прислужництво й запобігання перед Сулейманом розвинули в ньому [Ібрагімі] тільки низькі якості душі, не даючи змоги зосередитися на вищому і благороднішому (П. Загребельний);

Українській суспільно-політичній еліті у післякняжу добу випадали хіба що окремі десятиліття неперервного існування й безхмарного розвитку, тоді як у інші часи вона змушувалася до життя у вигнанні і прислужництва ворогам України (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прислужництво — прислу́жництво іменник середнього роду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. прислужництво — -а, с., зневажл. Поведінка людини, яка прислужується, догоджає кому-небудь або виконує ганебні, принизливі обов'язки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прислужництво — ПРИСЛУ́ЖНИЦТВО (поведінка людини, яка прислужується, догоджає комусь або виконує ганебні, принизливі обов'язки), ДОГІ́ДНИЦТВО розм., СЕРВІЛІ́ЗМ книжн.; ПОБІГЕ́НЬКИ розм., ПОБІГА́НКИ розм., ПОБІГА́ШКИ розм. (виконання дрібних, часто принизливих доручень). Словник синонімів української мови
  4. прислужництво — ПРИСЛУ́ЖНИЦТВО, а, с., зневажл. Поведінка людини, яка прислужується, догоджає кому-небудь або виконує ганебні, принизливі обов’язки. Словник української мови в 11 томах