приспорювати
ПРИСПО́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРИСПОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСПО́РИТИ, рю́, ри́ш, док., діал.
1. що і без дод. Збільшувати.
– Якби ж не твоя мила, Я б тебе й не манила. Приспоряй, Боже, ночі На мої карі очі Часочків на п'ять – Милому спокою дать (з народної пісні);
– Боюсь, щоб сьогоднішній виступ від самого початку не приспорив нам ворогів (І. Франко).
2. Збільшуватися.
Зранку сніжок потроху почав падати, все прибільшуючи та приспоряючи (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приспорювати — Побільшувати [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
- приспорювати — приспо́рювати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- приспорювати — -юю, -юєш і приспоряти, -яю, -яєш, недок., приспорити, -рю, -риш, док., діал. 1》 перех. і без додатка.Збільшувати. 2》 неперех. Збільшуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приспорювати — ПРИСПО́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРИСПОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСПОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., діал. 1. перех. і без додатка. Збільшувати. — Якби ж не твоя мила, Я б тебе й не манила. Словник української мови в 11 томах