1. Словник української мови у 20 томах

пристаріти

ПРИСТА́РІТИ, ію, ієш, док., розм.

Стати літнім, немолодим.

Як я пристарів, зуби з рота повипадали (П. Чубинський);

Лукаш пристарів, садок його буяніє, а материна могила уросла густою травою (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристаріти — приста́ріти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пристаріти — -ію, -ієш, док., розм. Стати літнім, немолодим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пристаріти — ПОСТА́РІ́ТИ (стати старим, старшим), ПОСТАРІ́ШАТИ, ЗІСТА́РІТИ (ЗСТА́РІТИ), ПОСТА́РИТИСЯ, ЗІСТА́РІТИСЯ (ЗОСТА́РІТИСЯ) (ЗСТА́РІТИСЯ) розм., ЗІСТА́РИТИСЯ (ЗОСТА́РИТИСЯ) (ЗСТА́РИТИСЯ) розм., ПОСТА́РІ́ТИСЯ розм., ПРИСТА́РІТИ розм., ПРИСТА́РІТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. пристаріти — ПРИСТА́РІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати літнім, немолодим. Як я пристарів, зуби з рота повипадали (Чуб., II, 1878, 270); Лукаш пристарів, садок його буяніє, а материна могила уросла густою травою (Вовчок, VI, 1956, 227). Словник української мови в 11 томах
  5. пристаріти — Пристаріти, -рію, -єш гл. = пристарітися. Як я пристарів, зуби з рота повипадали. Чуб. II. 270. Словник української мови Грінченка