1. Словник української мови у 20 томах

пристрітник

ПРИСТРІ́ТНИК, а, ч.

За уявленнями носіїв традиційної культури – людина, яка має надприродну силу викликати чиюсь хворобу своїм поглядом.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристрітник — -а, ч. Людина, здатна зурочити когось поглядом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пристрітник — Пристрі́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. пристрітник — Пристрі́тник, -ка м. 1) Человѣкъ, имѣющій способность сглазить при встрѣчѣ съ кѣмъ. Чуб. I. 126. 2) раст. Lysimachia nummularia. Вх. Пч. II. 33. Словник української мови Грінченка