1. Словник української мови у 20 томах

присудження

ПРИСУ́ДЖЕННЯ, я, с.

Дія за знач. присуди́ти, прису́джувати.

Присудження премій буде провадитись щорічно (О. Донченко);

За М. Грушевським, цей суворий вояка [К. Джеймс] здивував, на відміну від багатьох московських правителів, своїх українських підданців тим, що був неохочим до тортур, обережним у присудженні кар, поводився з людьми привітно й ласкаво (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присудження — прису́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. присудження — див. вирок Словник синонімів Вусика
  3. присудження — [приесуджеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  4. присудження — -я, с. Дія за знач. присудити, присуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. присудження — ПРИСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. присуди́ти, прису́джувати. Присудження премій буде провадитись щорічно (Донч., VI, 1957, 591); Встановлення і присудження премій імені Т. Г. Шевченка — ще один яскравий вияв торжества ленінської національної політики (Мист., 2, 1962, 7). Словник української мови в 11 томах