присуджений

ПРИСУ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до присуди́ти.

Ридає, все на світі загубивши, присуджена до кари злочинниця (Б. Грінченко);

Служив у чернігівського полкового осавула Красовського челядником і вкрав у нього скриньку з грішми, й був присуджений за те до повішення, випірнув у Москві, й співав у церковному хорі, якимось чином прислужився цареві, й осідлав у Гадячі протопопського фотеля (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Відбувався в почуваннях дивний хід, сам собою, як серед присуджених до страти, що все ж прикріплюють відпалий ґудзик на грудях (В. Барка);

Слухала й ходила, мов присуджена до смерті (Г. Хоткевич);

// прису́джено, безос. пред.

Явдоху Ґонту було присуджено до десяти років каторжної тюрми (О. Донченко);

Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі (М. Коцюбинський);

Бронко вирішив, що тільки-но почнуть грати.., він шмигне з залу і тоді – шукай вітра в полі. Та першому “фантові” присуджено продекламувати (Ірина Вільде);

– Раз уже присуджено тобі бути головою всього Війська, то просимо прийняти нашу супліку (С. Добровольський);

// у знач. ім., рідко прису́джений, ного, ч.; прису́джена, ної, ж.

Микола забув поглядати на сільраду, біля якої зграями гайворонів купчаться бригади, зготовлені рушати. Переживає він зміст, ніби самого напасть мучить: з кров'ю відбирає світло очей, ведучи на смерть; він – присуджений (В. Барка).

2. у знач. прикм., рідко. Який судився кому-небудь.

Скільки крові, сліз, чорнила, поту Буде [поет] ще немарно й марно лить! Та свого присудженого льоту Відтепер не знизить ні на мить (М. Бажан).