1. Словник української мови у 20 томах

присудок

ПРИ́СУДОК, дка, ч., лінгв.

Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат.

Простий присудок виражається, як правило, особовою формою дієслова (напр. “Я пишу”) (з наук. літ.);

Своєрідна в Головка .. будова фрази. У нього багато інверсій, присудок часто стоїть на першому місці (з навч. літ.).

△ (1) Ад'єкти́вний при́судок – присудок, виражений прикметником;

(2) Дієслі́вний скла́дений при́судок – присудок, що складається з неозначеної форми дієслова і допоміжних елементів – особових форм дієслів або модальних присудкових прикметників.

Складений присудок формують два його визначальні різновиди – дієслівний складений присудок та іменний складений присудок (з наук. літ.);

Іменна́ части́на при́судка див. части́на;

(3) Іменни́й [скла́дений] при́судок – присудок, до складу якого входить іменник, прикметник, числівник, займенник або дієприкметник.

В залежності від характеру призв'язкової частини розрізняють іменний і дієслівний складений присудок (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присудок — при́судок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. присудок — [присудок] -дка, м. (на) -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. присудок — -дка, ч., грам. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. присудок — гол. член речення, який виражається дієсловом (особовою формою або формою допоміжного дієслова та інфінітивом осн. дієслова), що означає дію або ознаку, яка приписується підметові. Універсальний словник-енциклопедія
  5. присудок — ПРИ́СУДОК грам., ПРЕДИКА́Т. Складений присудок; Виконувати роль предиката. Словник синонімів української мови
  6. присудок — При́судок, -дка; -судки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. присудок — ПРИ́СУДОК, дка, ч., грам. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат. Простий присудок виражається, як правило, особовою формою дієслова (напр. «Я пишу») (Сл. лінгв. терм. Словник української мови в 11 томах