1. Словник української мови в 11 томах

присудок

ПРИ́СУДОК, дка, ч., грам. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат.

Простий присудок виражається, як правило, особовою формою дієслова (напр. «Я пишу») (Сл. лінгв. терм., 1957, 140);

Своєрідна в Головка.. будова фрази. У нього багато інверсій, присудок часто стоїть на першому місці (Укр. літ., 10, 1957, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присудок — при́судок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. присудок — [присудок] -дка, м. (на) -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. присудок — -дка, ч., грам. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. присудок — ПРИ́СУДОК, дка, ч., лінгв. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат. Простий присудок виражається, як правило, особовою формою дієслова (напр. “Я пишу”) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. присудок — гол. член речення, який виражається дієсловом (особовою формою або формою допоміжного дієслова та інфінітивом осн. дієслова), що означає дію або ознаку, яка приписується підметові. Універсальний словник-енциклопедія
  6. присудок — ПРИ́СУДОК грам., ПРЕДИКА́Т. Складений присудок; Виконувати роль предиката. Словник синонімів української мови
  7. присудок — При́судок, -дка; -судки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)