1. Словник української мови у 20 томах

присяжний

ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е.

1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь.

– Лоб вибритий, – се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Г. Квітка-Основ'яненко);

// у знач. ім. прися́жний, ного, ч. Те саме, що Прися́жний засіда́тель.

Вибрано присяжних: двоє мужиків, чотири міські крамарі, а то якісь панки-урядовці (Б. Грінченко);

Присяжні радились недовго (О. Донченко);

// у знач. ім. прися́жний, ного, ч. У Західній Україні (до 1939 р.) – помічник сільського старости.

Двері отворилися [відчинилися], і ввійшла в хату пресвітла власть громадська: десятник і присяжний (І. Франко);

В громадській канцелярії сидів .. війт коло вікна за столом, а Семен .. і присяжний подальше на ослоні (Л. Мартович).

2. розм., жарт. Завзятий, запеклий.

– Троянець я, Еней одважний, Латинців ворог я присяжний, – Еней так з човна закричав (І. Котляревський);

За “Бідних людей” [переклад] він мене так захвалив, що я вже думаю, чи не стати мені присяжним українським перекладачем? (Леся Українка);

[Настя:] Щойно дзвонив П'ятиокий. Приготував для тебе якийсь сюрприз. Зараз прибіжить .. Твій улюблений друг і присяжний критик (Л. Дмитерко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присяжний — Прися́жний: — виборний, помічник війта [VI] — виборний [VII] — помічник війта (див. війт) [II] — помічник війта (сільського старости) [III] — помічник війта, виборний [24] — помічник війта [IV] — помічник війта; виборний [IX] — помічник начальника сільської громади [I] Словник з творів Івана Франка
  2. Присяжний — Присяжни́й прізвище Орфографічний словник української мови
  3. присяжний — Присяглий, заприсяжений; ЯК ІМ. присяглий суддя <�засідатель, підсудок>; (відвідувач) постійний, неодмінний; (критик) Ж. штатний. Словник синонімів Караванського
  4. присяжний — -а, -е. 1》 заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. || у знач. ім. присяжний, -ного, ч. Те саме, що Присяжний засідатель. || у знач. ім. присяжний, -ного, ч. У Західній Україні (до 1939 р.) – помічник сільського старости. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. присяжний — ЗАВЗЯ́ТИЙ (який із захопленням, пристрастю віддається якійсь справі), ЗАПАЛЬНИ́Й, ЗАПЕ́КЛИЙ, ПАЛКИ́Й, ПРИ́СТРАСНИЙ, ХВА́ЦЬКИЙ розм., ЩИ́РИЙ, ПРИСЯ́ЖНИЙ розм., ЗАПИСНИ́Й розм. рідко, ЗАЯ́ДЛИЙ розм. рідко, ЗАГОРІ́ЛИЙ діал., ЗАХЛА́ННИЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. присяжний — Прися́жний, -на, -не; прикм. прися́жний, -ного; -ся́жні, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. присяжний — ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. — Лоб вибритий, — се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Кв.-Осн., II, 1956, 388); // у знач. ім. прися́жний, ного... Словник української мови в 11 томах
  8. присяжний — Присяжний, -а, -е Присяжный. Словник української мови Грінченка