присяжний

ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е.

1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь.

— Лоб вибритий, — се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Кв.-Осн., II, 1956, 388);

// у знач. ім. прися́жний, ного, ч. Те саме, що Прися́жний засіда́тель.

Вибрано присяжних: двоє мужиків, чотири міські крамарі, а то якісь панки-урядовці (Гр., II, 1963, 307);

Присяжні радились недовго (Донч., III, 1956, 14);

// у знач. ім. прися́жний, ного, ч. У Західній Україні (до 1939 р.) — помічник сільського старости.

Двері отворилися [відчинилися], і ввійшла в хату пресвітла власть громадська: десятник і присяжний (Фр., III, 1950, 198);

В громадській канцелярії сидів.. війт коло вікна за столом, а Семен.. і присяжний подальше на ослоні (Март., Тв., 1954, 64).

∆ Прися́жний засіда́тель — у буржуазному суді — особа, що на певний час залучається до участі в розгляді справ.

До реформи [1864 р.] суд був становим, закритим і підлягав владі губернатора. Тепер судочинство відбувалося з участю сторін, винність або невинність підсудного встановлювали присяжні засідателі, що підбиралися з імущих верств населення (Іст. УРСР, І, 1953, 481);

Прися́жний пові́рений — у дореволюційній Росії — офіційна назва адвоката (після 1864 р.).

— А сюди ж як потрапили? — Через присяжного повіреного Варшавського. Він виступав у нас на процесі, захищав… Симпатичний чоловік (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 180);

У самарському суді Володимир Ілліч, будучи помічником присяжного повіреного, захищав знедолених селян (Ком. Укр., 12, 1969, 13);

Прися́жний суддя́ — те саме, що Прися́жний засіда́тель.

Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (Фр., VI, 1951, 266);

Суд прися́жних — суд, у якому беруть участь присяжні засідателі.

Поки що судять нас на землі трибунали і суди присяжних, які й дають не раз за різні політичні злочини по 10 та 15 років підсудному (Козл., Щури.., 1956, 117);

— Мене також оглядали судові лікарі, — сказав один молодик, — це було тоді, коли я.. попав під суд присяжних (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 32).

2. розм., також жарт. Завзятий, запеклий.

— Троянець я, Еней одважний, Латинців ворог я присяжний, — Еней так з човна закричав (Котл., І, 1952, 201);

За «Бідних людей» [переклад] він мене так захвалив, що я вже думаю, чи не стати мені присяжним українським перекладачем? (Л. Укр., V, 1956, 59);

[Настя:] Щойно дзвонив П’ятиокий. Приготував для тебе якийсь сюрприз. Зараз прибіжить.. Твій улюблений друг і присяжний критик (Дмит., Драм. тв., 1958, 483).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

присяжний

Значення в інших словниках