присідати

ПРИСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. Згинаючи ноги в колінах, опускатися до землі.

Замфір присідає під кущем, обережно, з любістю розгортає листя (М. Коцюбинський);

Ми з Левадихою шусть у коноплі та й присіли (І. Нечуй-Левицький);

Ягід було так рясно, що він аж руками сплеснув і присів перед кущем навпочіпки (Григорій Тютюнник);

// Вітаючись, дякуючи і т. ін., на якусь мить опускати корпус, трохи згинаючи ноги в колінах; робити реверанс.

Бруклі .. вклоняється, присідаючи, і виходить, зоставивши двері непричинені (Леся Українка);

Здавалось, що в дверях заманячать два кінці смугнастої шалі, .. і вона двигне ногою, присяде й зробить мені старомодний кнікс... (І. Нечуй-Левицький);

// Згинати ноги в колінах під час ходи, бігу і т. ін.

Вони [вовки] неначе змовились: один ліг в ярку догори черевом, а другий, крадучись та присідаючи до землі, обминув теля ззаду і погнав його на ярок (М. Коцюбинський);

* Образно. На машину чекали четверо монтажників .. Нарешті, важко присідаючи на вибоях, на будівельний майданчик в'їхав панелевоз (з газ.);

// Опускатися на землю від слабкості, утрати свідомості і т. ін.

Мене зраджують сили, і я тихо присідаю на землю (І. Микитенко);

// перен. Ставати або здаватися нижчим (про будівлю і т. ін.); осідати.

Сама хата, колись висока, тепер понижчала, присіла (Панас Мирний);

Матвієві кожна деревина, кожний кущик і горбочок були знайомі. Тільки все якесь менше, неначе постарілося, присіло за дванадцять літ (Мирослав Ірчан);

Чорна тінь укрила село і річку, а в провулках між тинами поночіло, хати присіли (Григорій Тютюнник).

2. Сідати ненадовго, на якийсь час.

Там [у млині] нікого не було – і Остап з Соломією присіли на мішках (М. Коцюбинський);

Тимко присідає на купу сухого бур'яну, згорнувши на грудях руки, дивиться замріяно на вогонь (Григорій Тютюнник);

Ліна вибралась [з машини] на повітря, присіла у затінку машини на траві (О. Гончар);

// Сідати біля кого-, чого-небудь, поруч з кимось, чимось ненадовго, на якийсь час.

Мама присіла до моєї постелі й почала гладити своєю білою рукою мою голову й обличчя (Панас Мирний);

Біля неї – дівчинка в білій сорочці присіла й стиха питала: – Холодно тобі? (А. Головко);

– А ви все ж таки художник.., – сказав він і присів поряд зі мною (О. Донченко);

// перев. док., з інфін. Сівши, узятися за яку-небудь роботу, справу.

Настя допомогла матері прибрати з столу, і присіла біля хати гаптувати гаманець Сагайдачному (З. Тулуб);

Я погодував із свого казанка сиву-пресиву бабусю з онуком і знову присів дописувати тобі листівку (В. Логвиненко);

// Сидячи, відпочивати якийсь час.

Не присідаючи й на хвилину, цілий день буде вона [пташка] літати сюди-туди, щоб нагодувати ненажерливих ротатих діточок своїх (Григорій Тютюнник);

Грицько, чи присів, чи ні – вже, дивись – опинився гін за двоє, скочив верхи на барана (Панас Мирний).

3. перев. док., перен. Стати стриманішим, спокійнішим; вгамуватися, притихнути.

Після материного “цить” дітки присіли, як квітки після дощу (Грицько Григоренко).

4. чим, рідко. Покриватися, припадати (пилом і т. ін.).

[Парубки і дівчата (співають)]: Біла постелька порохом присіла (І. Франко).

5. що, діал. Нападати, насідати, накидатися на кого-небудь у великій кількості.

Як так будемо сидіти та й на Бога надіятися, то нас воші присядуть (І. Франко).

◇ Біда́ обсі́ла (осі́ла, присі́ла і т. ін.) див. біда́1;

Зли́дні обсі́ли (посі́ли, присі́ли, осі́ли, рідко опа́ли) / обсіда́ють (посіда́ють) див. зли́дні;

(1) Присі́сти фа́лди – наполегливо працювати.

Оля була переконана, що “мала” не дістане ніде двадцять п'ять злотих і повинна буде через те присісти фалди (Ірина Вільде).