притикати

ПРИТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм.

1. перев. чим. Простромлюючи чимось, закріплювати в певному положенні, притискати що-небудь до чогось.

Тимофій Заброда з кущів ловко влучав короткими кілками, якими притикали коноплі, верхівців (К. Гордієнко);

// Убивати або ранити, проколюючи чим-небудь гострим.

Приткнув, як ужа вилами (Номис);

// Устромлювати що-небудь кудись для збереження, схову і т. ін.

Коли у прочинених дверях церкви заблимали свічки, старий зупинився біля тину, що підходив до церковної огорожі, оглянувся, бережно вийняв з халяви ножа і приткнув його коло найнижчої хворостини та й пішов на сповідь (М. Стельмах);

// у що. Засовуючи, заколюючи, прикріплювати щось до чого-небудь.

Зірвала [Уляна] квітку свіжу, як зірницю, І другу, й третю вирвала на те: Одну приткне в мушкет, другу в порохівницю. Коневі в гриву третю заплете (А. Малишко).

2. тільки недок., до чого, діал. Примикати до чого-небудь, безпосередньо межувати з чимсь.

До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка);

Він уже знітився, скулився, щоби повзти поміж корчі малиннику, що в тім місці притикали до стіни будинку, коли почув за собою різкий знайомий голос (І. Франко);

Купив [Сава] їй сам у поблизькім містечку, що притикало до їхнього села, люльку (О. Кобилянська).

3. перев. док. Поспіхом або як-небудь покласти, примостити, прилаштувати щось.

Надія Григорівна просила приткнути десь у ящику навіть коробочку з Лялиними молочними зубами (О. Гончар);

Він ніяково топтався на місці, не знаючи, куди приткнути свою облізлу заячу шапку (М. Олійник);

// Помістити, розташувати що-небудь.

[Храпко:] А тут одно... Гм! та ще так густо написано, що нігде другого й приткнути... От, побий його морока, треба переписувати!.. (Панас Мирний).

4. до чого, рідко. Прикладати, приставляти що-небудь до чогось.

Всі один по другім притикали ухо до смереки (І. Франко).

5. перев. док., перен. Влаштувати кого-небудь на якусь роботу, посаду і т. ін. (перев. з труднощами або на деякий час).

[Надія:] Куди ж його приткнуть? Нездатний ні до якої роботи. У нього й руки не туди стоять (О. Підсуха);

// Надати, знайти кому-небудь місце, притулок.

– Вас я візьму до себе, в каюту, а дівчину абсолютно нікуди приткнути (М. Трублаїні);

– З квартирами в Моргунах важко, але кудись приткне [комендант штабу] (С. Голованівський);

// Надрукувати, опублікувати де-небудь.

Жаль буде, коли мої образки запізно прийдуть до “Народа”, врешті Ви їх тоді де-небудь приткнете в “Житю і слові” чи деінде (Леся Українка);

Є в мене ще двоє віршів, котрі зараз Вам подам .. Може, як не візьмете для видання Вашого, то приткнете їх у “Зорю” абощо (В. Самійленко).

6. перев. док., рідко. Використати певним чином.

Назбирав він і грошей, і одежі... Навіщо? Сам не знає, де його подіти, куди приткнути (Панас Мирний).

7. до чого, перен. Робити причетним до чого-небудь, уплутувати в щось.

Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив (Сл. Б. Грінченка).

◇ (1) Приткну́ти го́лову (себе́) де, куди – знайти якийсь притулок або надати пристановище; влаштуватися.

– Я бажаю собі гніздо звести, щоб було, де голову приткнути (Панас Мирний);

Хіба мало таких, як я? Хіба трохи тиняється по світу, де б свою голову прихилити, де б себе приткнути?!.. (Панас Мирний);

Вона [старша] стільки ж знає, як і всі – куди їх везуть, де сплять їхні долі, куди приткнуть дівочі голови (Іван Ле).