притикатися

ПРИТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИТКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.

1. Розміщуватися, умощуватися де-небудь, перев. не дуже зручно (про людей).

Настя прослала рядно на лаві, на котрому і влігся Яків, а сама, засунувши сіни і погасивши каганець, приткнулася коло дітвори (Панас Мирний);

В Харкові, в спеку, в театрі “Муссурі” Десь я приткнувся в останнім ряду (Л. Первомайський);

Приміщення аудиторії Вищих жіночих медичних курсів .. було тісне: сиділи на одному стільцеві по двоє, приткнулися по підвіконнях (Ю. Смолич);

// перев. док. Розташуватися де-небудь, перев. на невеликій площі або в незручному, невигідному місці (про будівлю, населений пункт тощо).

Андрійових батьків стояла дружня хата, В яру приткнувшися край нашого двора (М. Рильський);

Зрідка бачився [шкіпер] з жінкою, дітьми, сестрою І забув оце бідне рибальське село, Що приткнулось і мовчки стоїть під горою, Наче разом з камінням у землю вросло (Л. Первомайський).

2. до чого, рідко. Примикати до чого-небудь, безпосередньо межувати з чимсь.

Каринський підійшов до невеликого барака, що приткнувся до риштування (Ю. Шовкопляс).

3. перев. док., перен. Знайти собі притулок, місце; влаштуватися як-небудь.

– Що він робитиме, як я помру? Куди воно здатне? Хто його годуватиме? Куди воно приткнеться? (Л. Яновська);

– Так ото оженився я. Тут і радість батькам, і клопоти. Бо де ж його приткнутися новій сім'ї? (М. Олійник);

// Влаштуватися на якусь роботу, посаду і т. ін. (перев. тимчасово, з надією на поліпшення).

Після війни приткнулася [Лукина] сторожем при одному будинку відпочинку в лісі на Тетереві (І. Волошин);

// Приєднатися, пристати до кого-небудь або до якоїсь компанії.

Це приткнувся [Колісник] до Лошакова і тихо почав: – Ваше превосходительство! Я до вас маю просьбу маленьку (Панас Мирний);

Перегуда все ходив та ходив, поки й приткнувся біля якоїсь теплої компанії (В. Кучер).

4. перев. док. Прихилитися, притулитися до кого-, чого-небудь.

Потім переведе [Марина] любий та добрий погляд своїх чорних іскрявих очей на невеличке Петрусеве личко, що приткнулося, мов до рідної матері, до її лона (Панас Мирний);

// Обпертися об що-небудь.

Не спав і Карпо Богун. Приткнеться до плетеної стіни й довго дивиться на страшні снопи вогнищ, теж вслухається в п'яний галас ночі (Іван Ле).