притиск

ПРИ́ТИСК, у, ч.

1. Дія за знач. прити́снути, притиска́ти і прити́скувати 1.

Кайдашиха зачинила двері з притиском, а Мотря ще голосніше гукала (І. Нечуй-Левицький);

Він з притиском загасив цигарку в попільниці (О. Бойченко);

Нур повільно човгає ногами по траві. Ступає важко, з притиском (Д. Ткач).

2. Підкреслення, виділення чого-небудь, наголошення на чомусь; наголос.

– Дарма, що я тямлю, що не слід мені вам сього розказувати, – вона зробила притиск на словах “мені вам” (Леся Українка);

Говорячи, Андрій Петрович без притиску, але якось чудно наголошував то те, то те слово, буцімто в мові його був ще й інший сенс (Ю. Шовкопляс);

Подекуди в романі [“Мати” А. Головка] (конкретно, в його “інтелігентській” частині) можна помітити деякий надмірний притиск на авторську тенденцію, що шкодить художній переконливості зображення (з наук. літ.);

// Те, що підкреслюється, виділяється або наголошується.

Поет повторив той притиск: – Ви мені можете все розказувати (Леся Українка).

3. рідко. Несправедливе обмежування чиїх-небудь прав та дій кимось; гніт, утиск.

Симпатії і антипатії народні виявлялися тут [в інтермедії] вповні; в жартовливій [жартівливій] формі порушувано не раз найтяжчі рани народного життя: притиски з боку панів, нещастя релігійних роздорів (І. Франко).

◇ (1) З при́тиском, зі сл. сказа́ти, мо́вити і под. – твердо, категорично, суворо, незадоволено і т. ін.

– Мамо, присунь мені цукор, – з притиском сказала Ірен (В. Підмогильний);

– Хай собі п'ють, – з притиском сказав батько, – а ми не будемо! Не забувай, що я дав собі слово: в рот не брати цієї гидоти (П. Гуріненко);

Сидоров підскочив чортом .. і мовив хмуро, з притиском: – Вперед! (Василь Шевчук);

– Ти для чого ж це силоміць витягнув з хати горіхівську красуню і завіз її аж у темний гай? – з притиском запитала дружина (І. Сочивець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

притиск

Значення в інших словниках