притискатися

ПРИТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ПРИТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИТИ́СНУ́ТИСЯ, нуся, нешся; мин. ч. прити́сся, ти́слася, лося і прити́снувся, нулася, лося; док.

1. Щільно притулятися, припадати до кого-, чого-небудь.

Вони вийшли з-за рогу, міцно тримаючись один одного, припадаючи і притискаючись до стіни (Ю. Смолич);

Петро повзе, притискуючись усім тілом до снігу (І. Багмут);

Десятки питань ладні зірватись з Олесевого язика .. Він притискується до батькового плеча й шепоче: – Все, як у казці... (Ю. Бедзик);

Мекаючи на всі лади, вони запрудили ворота, і Тимко притисся з конем до паркана, перечікуючи, доки схлине овеча ріка (Григорій Тютюнник);

Гуро акуратно зачинив двері, що автоматично притиснулися до стіни (В. Владко);

// перен. Розміщуватися, розташовуватися дуже близько до чого-небудь.

Вуличка була вся із крамниць, що щільно притислись одна до одної і тяглися обабіч неї (Олесь Досвітній);

Стара хатина, яку йому залишив батько, спиною майже притиснулася до скелі, що висить валунами над хатою (М. Томчаній).

2. перев. док., перен., зневажл. Недоречно або невчасно прийти, приїхати куди-небудь, до когось.

Скільки йому цей Демко дошкуляє в громаді своєю правдою, а оце ще й сюди притисся, і тут упокою не дає! (Б. Грінченко);

[Ганна:] Та ну тебе к бісу з тим Капказом [Кавказом], ти вже надоїв мені ним! І носиться з своїм Капказом, як дурень з ступою. Чого ти притисся сюди? (І. Карпенко-Карий);

// розм. Прийти, добратися куди-небудь, до когось повільно, з труднощами.

Чути у вікно – на улиці регіт, раз за разом поривами. Дедалі дужче. – Це, мабуть, притисся Перебендя з кобзою, піти послухати (С. Васильченко).

3. тільки недок. Пас. до притиска́ти, прити́скувати 1.

У випадку застосування електрозварювання .. кромки деталей переходять у тістоподібний стан, потім деталі притискаються одна до одної з певною силою (з навч. літ.);

Коткуванням вузол кущення притискується до вологого ґрунту, в результаті підсилюється приплив до нього вологи (з наук. літ.).