притискати

ПРИТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. прити́с, ла, ло і прити́снув, нула, ло; док., кого, що.

1. Щільно прикладати, притуляти кого-, що-небудь до когось, чогось.

Вони обоє, Анатоль і Алла Михайлівна, тримались дуже близько один до одного, він притискав до себе ліктем її руку, а вона черкалась капелюшком об його жокейську шапку (Леся Українка);

– Господи, та що тут у вас скоїлося? – все більше блідла Уляна, притискуючи руки до грудей (Григорій Тютюнник);

Лара схилилась над письмовим столом, в одній руці вона тримала рейсфедер, другою притисла лінійку до рисунка, напнутого на стіл (Ю. Шовкопляс);

// З певним зусиллям давити, натискати на кого-, що-небудь; придушувати.

Розказав [хлопчик] їй, яких він учора ляльок бачив, таких, що вимовляють “тато” й “мамо”, як добре пучками прижати та притиснути (Марко Вовчок);

Шкіряна торбинка вже на Юлдашевій долоні. Мить, і хлопець притиснув її пальцями (О. Донченко);

Чубенків кінь раптом зупинився, Чубенко машинально притис його шпорами (Ю. Яновський);

Взяв [гість] у попільничці тліючу свою цигарку й притис, гасячи, неначе хотів і стола проткнути нею (Іван Ле);

// Закріплювати що-небудь у певному положенні, щільно присуваючи, прикладаючи щось до нього.

Мій приятель дарував мені на пам'ятку .. зуб мамута .. – Ним добре притискати папери, – сказав мені при тім (О. Маковей);

Він зупинився.., подивився, як ми садимо, як пальцями притискуємо землю до корінців (О. Донченко);

// Обнімаючи кого-небудь, притуляти до себе.

Розпатлана, несамовита, з дикими, палаючими очима, притискуючи до себе маленького Віктора, іде Жаннет (О. Іваненко);

Галя похнюпилась і ще дужче притисла його до свого серця, до свого лиця... (Панас Мирний);

Іванко ще ніжніше обняв матір, притиснув до себе і поклав голову на її плече (А. Хижняк);

// перен. Викликати болісне відчуття тиску, скутості (в серці, грудях); стискати.

Щось важке притисло серце, пригасило радість (Ю. Мушкетик).

2. Напираючи, насідаючи, змушувати кого-небудь тісно присуватися до чогось, до якоїсь перешкоди.

Настя жахнулася, хотіла хоч руку випростати, що лежала у Петра на шиї, так не можна було: щось до стіни притиснуло (С. Васильченко);

Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза (О. Довженко);

Хлопці, – серед них, як завжди, вів перед Сашко Козуб, – притиснули до кам'яної кладки невеличку купку дівчаток (Л. Юхвід);

// Змушувати кого-небудь щільно припадати до чогось, шукаючи захисту від небезпеки.

Ворог чинив страшенний опір, притискав наступаючих бійців до землі сильним кулеметним і мінометним вогнем (О. Підсуха);

// Наступаючи, відтісняти противника до такого місця, яке не дає йому можливості маневрувати, відступати далі.

Ломлять донці збиту з поля шляхту, до річки притискують... (Я. Качура);

Фронт на Херсонеському мисі так звузився й притиснув рештки наших військ до моря, що на машини тепер дивилися, як на щось давно забуте й нікому не потрібне (В. Кучер);

// Наближати впритул до чого-небудь силою вітру, течії тощо.

Вершомет висловлював припущення, що стискання [криги] може повторитись, що крижане поле, в яке вмерз “Лахтак”, може притиснути до берега (М. Трублаїні).

3. перен. Позбавляти кого-небудь можливості заперечувати що-небудь чи відмовлятися від чогось, змушуючи погодитися визнати свою вину.

Січкар ні разу не впіймався на цьому гендлі, але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (М. Стельмах);

// Змушувати кого-небудь належно поводитися.

[Орися:] Я, мамо, про діда в газету нашу напишу. Ой ні, боюсь – в хату не пустить. [Марта:] Нічого, доню, ми його ще притиснемо. І його, і Курінного... (М. Зарудний);

// рідко. Несправедливо обмежувати кого-небудь у правах та діях; пригнічувати.

Замісто щоб хазяїнувати по-божому, він .. почав давати на процент та на відробітки гроші, почав притискати людей... (Б. Грінченко);

Так притисло їх твоє ярмо, Що довше вже не здужають держати (І. Франко).

4. Наголошувати на чому-небудь, підкреслювати щось у висловлюванні.

– О-го-го! Наш Султан цілого трактора з болота вивезе! – з гордощами за коня притиснув Лимаренко (Є. Кротевич);

– Ну, що ж... Гаразд. Коли вже малювати – то мушу малювати. Обов'язково намалюю, – притиснув він на останньому слові (В. Козаченко).

5. перен. Починатися несподівано або з великою силою (про мороз, холод).

Напередодні під вечір мороз притиснув, та такий, що аж за щоки пощипував (Ю. Збанацький);

Під ранок притис міцний, по-січневому гострий мороз (В. Козаченко);

// Сильно охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось, сковуючи рухи, позбавляючи здатності думати, робити що-небудь (про сильне почуття).

Жах кинув і придушив тебе. Зігнутий стояв, не міг очей одвести, не міг віями ворухнути. Здавалося тобі, що так і скам'янієш, жах притиснув іще дужче. А ти напружився й почав тремтіти (А. Головко).

◇ Біда́ прити́сла (прити́снула) див. біда́1;

(1) До ні́гтя прити́снути – знищити, ліквідувати;

(2) Притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого – ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін.

– Бог з вами, не притискатиму вас до стіни... (Леся Українка);

Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Ю. Шовкопляс);

[Арсен:] Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (З. Мороз);

Вона тут же вирішила рішуче “приперти до стіни” свого супротивника (М. Хвильовий);

– Що ж воно оце робиться, га? – приперли вони нас до стінки сердитими запитаннями (із журн.);

Припе́ртий до стіни́.

Припертий до стіни.., чи не щодень до сповіді стаю, та жодної нема мені покути (В. Стус);

(3) Притиска́ти / прити́снути до се́рця кого – міцно обіймати, тулити до грудей.

Я хтів схопити отак в обійми якусь людину, що йшла назустріч з суворим обличчям, і притиснути до серця: брате!.. (М. Коцюбинський).