притискати
ПРИТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. прити́с, ла, ло і прити́снув, нула, ло; док., перех.
1. Щільно прикладати, притуляти кого-, що-небудь до когось, чогось.
Вони обоє, Анатоль і Алла Михайлівна, тримались дуже близько один до одного, він притискав до себе ліктем її руку, а вона черкалась капелюшком об його жокейську шапку (Л. Укр., III, 1952, 609);
— Господи, та що тут у вас скоїлося? — все більше блідла Уляна, притискуючи руки до грудей (Тют., Вир, 1964, 93);
Лара схилилась над письмовим столом, в одній руці вона тримала рейсфедер, другою притисла лінійку до рисунка, напнутого на стіл (Шовк., Інженери, 1956, 270);
Дядя Михайло помітив, що двері зачинені не щільно, й притиснув їх сам як треба (Сміл., Сашко, 1957, 181);
// З певним зусиллям давити, натискати на кого-, що-небудь; придавлювати.
Розказав [хлопчик] їй, яких він учора ляльок бачив, таких, що вимовляють «тато» й «мамо», як добре пучками прижати та притиснути (Вовчок, І, 1955, 385);
Шкіряна торбинка вже на Юлдашевій долоні. Мить, і хлопець притиснув її пальцями (Донч., І, 1956, 142);
Чубенків кінь раптом зупинився, Чубенко машинально притис його шпорами (Ю. Янов., II, 1958, 214);
Взяв [гість] у попільничці тліючу свою цигарку й притис, гасячи, неначе хотів і стола проткнути нею (Ле, Міжгір’я, 1953, 32);
// Закріплювати що-небудь у певному положенні, щільно присуваючи, прикладаючи щось до нього.
Мій приятель дарував мені на пам’ятку.. зуб мамута, — Ним добре притискати папери, — сказав мені при тім (Мак., Вибр., 1954, 141);
Він зупинився.., подивився, як ми садимо, як пальцями притискуємо землю до корінців (Донч., V, 1957, 203);
// Обнімаючи кого-небудь, притуляти до себе.
Розпатлана, несамовита, з дикими, палаючими очима, притискуючи до себе маленького Віктора, іде Жаннет (Ів., Таємниця, 1959, 145);
Галя похнюпилась і ще дужче притисла його до свого серця, до свого лиця… (Мирний, IV, 1955, 150);
Іванко ще ніжніше обняв матір, притиснув до себе і поклав голову на її плече (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 250);
// перен. Викликати болісне відчуття тиску, скованості (в серці, грудях); стискати.
Щось важке притисло серце, пригасило радість (Мушк., День.., 1967, 39).
2. Напираючи, насідаючи, змушувати кого-небудь тісно присуватися до чогось, до якоїсь перешкоди.
Настя жахнулася, хотіла хоч руку випростати, що лежала у Петра на шиї, так не можна було: щось до стіни притиснуло (Вас., І, 1959, 226);
Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза (Довж., І, 1958, 38);
Хлопці, — серед них, як завжди, вів перед Сашко Козуб, — притиснули до кам’яної кладки невеличку купку дівчаток (Юхвід, Оля, 1959, 12);
// Змушувати кого-небудь щільно припадати до чогось, шукаючи захисту від небезпеки.
Ворог чинив страшенний опір, притискав наступаючих бійців до землі сильним кулеметним і мінометним вогнем (Підс., Віч-на-віч, 1962, 162);
// Наступаючи, відтісняти противника до такого місця, яке не дає йому можливості маневрувати, відступати далі.
Ломлять донці збиту з поля шляхту, до річки притискують… (Кач., II, 1958, 441);
Фронт на Херсонеському мисі так звузився й притиснув рештки наших військ до моря, що на машини тепер дивилися, як на щось давно’ забуте й нікому не потрібне (Кучер, Голод, 1961, 182);
Вибиваючи ворога з кварталу в квартал, радянські війська уже притиснули його з трьох напрямків до Дунаю (Гончар, III, 1959, 284);
// Наближати впритул до чого-небудь силою вітру, течії тощо.
Вершомет висловлював припущення, що стискання [криги] може повторитись, що крижане поле, в яке вмерз «Лахтак», може притиснути до берега (Трубл., Лахтак, 1953, 117).
3. перен. Позбавляти кого-небудь можливості заперечувати що-небудь чи відмовлятися від чогось, змушуючи погодитися визнати свою вину.
Січкар ні разу не впіймався на цьому гендлі, але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Стельмах, II, 1962, 36);
// Змушувати кого-небудь належно поводитися.
[Орися:] Я, мамо, про діда в газету нашу напишу. Ой ні, боюсь — в хату не пустить. [Марта:] Нічого, доню, ми його ще притиснемо. І його, і Курінного… (Зар., Антеї, 1962, 89);
// рідко. Несправедливо обмежувати кого-небудь у правах та діях; пригнічувати.
Замісто щоб хазяїнувати по-божому, він.. почав давати на процент та на відробітки гроші, почав притискати людей… (Гр., II, 1963, 334);
Так притисло їх твоє ярмо, Що довше вже не здужають держати (Фр., ХІІІ, 1954, 258).
◊ Біда́ прити́сла (прити́снула, прити́сне); Життя́ прити́сло (прити́снуло, прити́сне) — хтось потрапив у тяжке становище.
[Теофіл (до єпископа):] Про се либонь поміркувати варто, — він [Панса], бачиш, вірити готов. [Парвус:] Ет, слухай! Біда притисне — всі готові вірить, а де він був, як не було біди? (Л. Укр., II, 1951, 464);
Як притиснуло життя і побачили люди, що одному не прожити — пішли всі в цех (Тулуб, Людолови, І, 1957, 176);
До ні́гтя прити́снути — знищити, ліквідувати;
Притиска́ти (прити́снути) до стіни́ (сті́нки) кого — ставлячи кого-небудь у безвихідне або складне становище, змушувати визнати свою вину або прийняти якесь рішення,
— Бог з вами, не притискатиму вас’ до стіни… (Л. Укр., III, 1952, 697);
[Арсен:] Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (Мороз, П’єси, 1959, 278).
4. Наголошувати на чому-небудь, підкреслювати щось у висловлюванні.
— О-го-го! Наш Султан цілого трактора з болота вивезе! — з гордощами за коня притиснув Лимаренко (Крот., Сини.., 1948, 56);
— Ну, що ж… Гаразд. Коли вже малювати — то мушу малювати. Обов’язково намалюю, — притиснув він на останньому слові (Коз., Гарячі руки, 1960, 58).
5. перен. Починатися несподівано або з великою силою (про мороз, холод).
Напередодні під вечір мороз притиснув, та такий, що аж за щоки пощипував (Збан., Старший брат, 1952, 8);
Під ранок притис міцний, по-січневому гострий мороз (Коз., Сальвія, 1959, 193);
// Сильно охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь, сковуючи рухи, позбавляючи здатності думати, робити що-небудь (про сильне почуття).
Жах кинув і придушив тебе. Зігнутий стояв, не міг очей одвести, не міг віями ворухнути. Здавалося тобі, що так і скам’янієш, жах притиснув іще дужче. А ти напружився й почав тремтіти (Головко, І, 1957, 81).
Значення в інших словниках
- притискати — притиска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- притискати — ПРИДУШУВАТИ; (до серця) тулити, притуляти, пригортати; (ворога) тиснути; (- податки) припікати; п. ф. -АТИСЯ, (до чого) припадати; і п. ф. від притискати. Словник синонімів Караванського
- притискати — -аю, -аєш і притискувати, -ую, -уєш, недок., притиснути, -ну, -неш; мин. ч. притис, -ла, -ло і притиснув, -нула, -нуло; док., перех. 1》 Щільно прикладати, притуляти кого-, що-небудь до когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притискати — ПРИТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. прити́с, ла, ло і прити́снув, нула, ло; док., кого, що. 1. Щільно прикладати, притуляти кого-, що-небудь до когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
- притискати — притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого. Ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- притискати — НАГОЛО́ШУВАТИ що, на чому, на що, зі спол. що (силою голосу або підвищенням тону виділяти слово, звук і т. ін. для підкреслення його важливості; увиразнювати, висувати на перший план у промові... Словник синонімів української мови