притчеписець
ПРИТЧЕПИ́СЕЦЬ, сця, ч., поет.
Автор притч.
Я не дав відпочити твоєму духові В моїй грішній тілесній скінії; .. Своїми руками я погибель собі зготував, Як проречено притчеписцем, Душу живу свою умертвив (І. Драч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- притчеписець — притчепи́сець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови