прихильний
ПРИХИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. до кого – чого, діал. для кого. Який підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці.
Між козаками пройшла чутка, що пани отруїли короля за те, що він був прихильний до козаків (І. Нечуй-Левицький);
Шухевич урядив мені хату, є для мене дуже прихильний і делікатний (В. Стефаник);
// до чого. Який схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось.
До правди прихильний, Прожив ти на світі Півсотеньки літ (Л. Глібов);
[Грицько:] Я теж не дуже до війни прихильний (В. Самійленко);
// кому. Який відповідає чиїм-небудь бажанням, думкам; прийнятний.
Єсть у тебе думки, любові прихильні; То кохай їх щиро, поміж гурт неси... (П. Грабовський);
// до чого. Який відгукується на щось, чулий до чого-небудь.
Він бачив, що хоч Чіпка й дукачем став, а душею та серцем зостався давнім Чіпкою. Такий же прихильний до чужого нещастя (Панас Мирний).
2. Який приязно, доброзичливо, з симпатією і т. ін. ставиться до кого-небудь.
Вона бачила Демидову прихильність, була й сама прихильна до його (Б. Грінченко);
По сніданку пішов до Горького. Там мене стріли як рідного, обнімали і цілували, взагалі дуже прихильні до мене (М. Коцюбинський);
// Який виражає приязнь, доброзичливість, симпатію і т. ін.
Гафійка позирнула на батька прихильним оком. Аж ось коли згадав про Гущу... (М. Коцюбинський);
Згадала, що я досі не подякувала Вам за фотографію та ще з таким прихильним написом (Леся Українка);
– Що новенького чувати у вас, Настуню? – Голос баби Омелянихи сьогодні був такий прихильний – хоч до рани прикладай (Я. Качура).
3. кому, чому, рідко. Який викликає приязнь, симпатію, любов; приємний, любий, милий.
Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих... Дружно пили з нього люди за сильних. Славу войовників, серцю прихильних (Я. Щоголів).
4. до чого, рідко. Який полюбляє що-небудь.
Від того дня, коли відбувся вечір, Софія стала дуже прихильна до канапки. Навіть щодня стирала порох із неї (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- прихильний — (який бажає добра іншим) доброзичливий, зичливий, поблажливий. Словник синонімів Полюги
- прихильний — прихи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- прихильний — Доброзичливий, зичливий, приязний, ласкавий, б. з. люб'язний; (до чого) схильний, с. відданий чому; (серцю) приємний, милий, симпатичний; (відгук) схвальний; (до чужого горя) чутливий, чулий, чуйний. Словник синонімів Караванського
- прихильний — див. Добрий; дружній Словник синонімів Вусика
- прихильний — -а, -е. 1》 до кого – чого, діал. для кого. Який підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. || до чого. Який схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось. || кому. Який відповідає чиїм-небудь бажанням, думкам; прийнятний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прихильний — замо́вити (заки́нути) (до́бре (прихи́льне)) сло́во (слове́чко) кому, за кого. Звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь, посприяти комусь. Моє прохання до Вас: замовте за мене д. Уманцеві прихильне слово (М. Фразеологічний словник української мови
- прихильний — ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. Словник синонімів української мови
- прихильний — Прихи́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прихильний — ПРИХИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. до кого — чого, діал. для кого. Який підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. Між козаками пройшла чутка, що пани отруїли короля за те, що він був прихильний до козаків (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- прихильний — Прихильний, -а, -е Расположенный, склонный, благосклонный. Ти ще одна до мене прихильна зосталась. Мир. Пов. II. 114. Вони були прихильні до церковної служби. К. Гр. Кв. VIII. Словник української мови Грінченка