прихоплювати

ПРИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. прихо́плять; док., кого, що, розм.

1. Ідучи, брати, захоплювати кого-, що-небудь з собою.

Єдиний Демид тримався по-геройському, чому Артем дуже радів: на привалі прихоплював Артемового казанка й приносив обід (О. Підсуха);

– Сокиру прихопи, бо, може, ополонка замерзла, – крикнула Уляна з порога (Григорій Тютюнник);

Хома Хаєцький хоча й похвалявся привселюдно, що вже добре шпрехає [розмовляє] по-мадярському, проте на цей раз, спускаючись в бункер, все-таки вирішив прихопити з собою і Ференца (О. Гончар);

// Брати кого-небудь на якусь роботу, службу.

– Не сьогодні-завтра тебе на війну прихоплять, а ти замість того, щоб біля рідної матері жити, .. по чужих дворах тиняєшся (Григорій Тютюнник).

2. Діставати або купувати що-небудь.

В кишені він намацує м'яку шовкову хустку. Десь він її прихопив з-поміж розкопаних Хомою трофеїв, приховав, готуючи в дарунок доньці... (О. Гончар);

– Попував у нас один старий благочестивий батюшка. По старості він тільки думав про небо, а не про землю. То ваш тато і прихопив тоді церковної землі вісімдесят десятин, не побоявся ні Бога, ні гріха (М. Стельмах).

3. Скріплювати або сколювати що-небудь нашвидку.

Вицвілий на сонці картуз хвацько збито на ліве око, матроські штани прихоплювали стальні скобки для велосипедної їзди (В. Кучер);

Він міг зварити все на світі, і про нього говорили, що коли б земля луснула навпіл, то й в цьому випадку Сахно акуратно прихопив би зваркою в кількох місцях половинки, а потім, не поспішаючи, ґрунтовно зварив би щілину (В. Собко).

4. перев. у сполуч. зі сл. мороз. Трохи підморожувати, приморожувати.

Терну ніхто не обкопує, ніхто його не плекає, він сам родить, терпкий і колючий, і пізно помічає людина його плоди, коли вже оголиться увесь сад, коли темно-сизі ягоди прихопить мороз (І. Цюпа);

// безос.

Коли вітер воду зжене і морозом тванюку зверху прихопить, здається, можна по ній пройти, а підеш – підеш з головою (О. Гончар);

– Ноги, коли по шпалах біг до Бородянки, прихопило, та й кашель напав такий, що, наче в стінку, бухав два тижні (Ю. Збанацький).

5. рідко. Заставати кого-небудь десь, перев. несподівано (про певну частину доби, пору року, негоду і т. ін.).

Недалеко від панського займища Левка прихоплює світанок (М. Стельмах).

6. Злегка покривати (льодом і т. ін.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прихоплювати — прихо́плювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прихоплювати — -юю, -юєш, недок., прихопити, -хоплю, -хопиш; мн. прихоплять; док., перех., розм. 1》 Ідучи, брати, захоплювати кого-, що-небудь із собою. || Брати кого-небудь на якусь роботу, службу. 2》 Діставати або купувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прихоплювати — БРА́ТИ (часто із сл. з собою — нести, вести, везти з собою, до себе), ЗАБИРА́ТИ, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ розм., ПРИХВА́ЧУВАТИ розм., ЗАХВА́ЧУВАТИ розм., ПІДХО́ПЛЮВАТИ розм. (брати з собою при нагоді, на всякий випадок, по дорозі і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  4. прихоплювати — ПРИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. прихо́плять; док., перех., розм. 1. Ідучи, брати, захоплювати кого-, що-небудь з собою. Словник української мови в 11 томах
  5. прихоплювати — Прихоплювати, -люю, -єш сов. в. прихопити, -плю, -пиш, гл. Прихватывать, прихватить. Словник української мови Грінченка