приціл

ПРИЦІ́Л, у, ч.

1. Наведення на ціль; прицілювання.

За день кілька разів хилиться [башта] то в один, то в другий бік, зберігаючи при цьому рівний приціл гармат, і тому зветься “п'яною” (В. Кучер);

Колона рейками – все ближче, горять і очі, і вуста... Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є прорізь для прицілу (В. Сосюра).

2. Пристрій у вогнепальній зброї для наведення її на ціль.

Снайпери високо над головами тримали свої вивірені гвинтівки з прицілами (В. Кучер);

В приціл він бачив, як важка махина [танк] сунула просто на нього (А. Головко);

Проходять нерозлучні Блаженки, обидва темні, засмаглі й хитрі. В молодшого – труба на плечі, приціл у руці (О. Гончар);

– Складай гільзи в куток, там у нас для цього ніша викопана, – не одриваючись од прицілу, сказав Федяк (Л. Первомайський);

// Цифрові розрахунки для регулювання цього пристрою для правильного наведення артилерійської зброї на ціль.

Черниш командував, почуваючи в собі могутню силу і безмежні права: – .. Приціл шість – шістдесят шість!.. (О. Гончар);

– Мій тато на війні був артилеристом, то він каже, що без арифметики й прицілу правильно вирахувати не можна (О. Донченко).

3. перен. Те, до чого прагне, на що розраховує хто-небудь; мета.

Прикинувши всі ці “за” і “проти”, я зрозумів, що на цей раз приціл Мацька виявився уразливішим, ніж перше (Ю. Збанацький).

(1) Дале́кий приці́л, рідко – дії, плани, розраховані на досягнення перспективної мети.

Фантастика далекого чи близького прицілу повинна бути обов'язково оригінальною (із журн.);

З далеким прицілом придумано (з газ.);

Наво́дити / навести́ приці́л див. наво́дити;

Скида́ти / ски́нути гвинті́вку (рідше рушни́цю) на приці́л див. скида́ти;

(2) У приці́лі – у точці наведення на ціль.

Вперше в Іраклія серце збилося з ритму. Та враз – він навіть хлипнув грудьми від радості: танк – у прицілі! Смикнув за шнур (А. Головко).