1. Словник української мови у 20 томах

причащати

ПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., кого.

У християнській церкві залучати кого-небудь до таїнства причастя, давати комусь причастя.

Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали (Т. Шевченко);

– Синок занедужав. Ледве дише. Прийдіть, батюшка, причастити (Панас Мирний);

Попросив я всіх присутніх вийти, Сам засів Миколу сповідати, Причастив його, святим олієм [єлеєм] Помазав (І. Франко);

* Образно. – Це тобі не в тилу. Тут одразу причастить! Підгійкуваний криками, він поспішив спуститись до Степури в окоп (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причащати — причаща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. причащати — Давати причастя, сакраментувати; П. частувати. Словник синонімів Караванського
  3. причащати — І рідко запричащати Подавати Святі Дари для споживання вірним під час Таїнства Євхаристії; давати причастя; рідко сакраментувати Словник церковно-обрядової термінології
  4. причащати — -аю, -аєш, недок., причастити, -ащу, -астиш, док., перех. Справляти над ким-небудь християнський обряд причастя, давати комусь причастя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. причащати — ПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех. Справляти над ким-небудь християнський обряд причастя, давати комусь причастя. Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. причащати — Причаща́ти, -ща́ю, -єш гл. Причащать. Занедужала небога, — уже й причащали. Шевч. 115. Словник української мови Грінченка