причиновий

ПРИЧИНО́ВИЙ, а, е.

Те саме, що причи́нний¹.

Поперед всього поглядім, який причиновий зв'язок між подіями, розказаними в пісні (І. Франко);

Сполучник бо зберігає панівну роль серед інших причинових сполучників до XV ст. (з наук. літ.);

Вчені вважають, що саме стверджувальне значення є у слові “бо” і вже на його основі лише в слов'янських мовах розвинулось значення стверджувально-пояснювальної частки та причинового сполучника (з наук. літ.).