пришибати
ПРИШИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИШИ́БТИ, бу́, бе́ш і ПРИШИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, розм., рідко.
1. Вбивати або оглушати кого-небудь ударом чогось важкого.
– Хтось заколе ворога вилами або пришибне колом (П. Козланюк).
2. перен. Спричинятися до стану приголомшеності, пригніченості.
Не хочеться за діло взятись, наче не її руки, – .. так журба пришибла (Ганна Барвінок);
// Зменшувати силу якогось почуття, переживання.
Страшна погроза смерті разом оглушила його, пришибла всі слабші почуття, немов морозом зварила душу (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пришибати — пришиба́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- пришибати — 1. див. колошматити 2. це приплавляти Словник чужослів Павло Штепа
- пришибати — ОГЛУШИ́ТИ (сильним ударом довести до непритомності), ПРИГЛУШИ́ТИ, ПРИГОЛО́МШИТИ, ПРИШИ́БТИ розм., ПРИШИБНУТИ рідше. — Недок.: оглу́шувати (оглуша́ти), приглу́шувати, приглуша́ти рідше приголо́мшувати, пришиба́ти. Словник синонімів української мови
- пришибати — ПРИШИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИШИ́БТИ, бу́, бе́ш і ПРИШИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко. 1. Вбивати або оглушати кого-небудь ударом чогось важкого. — Хтось заколе ворога вилами або пришибне колом (Козл., Ю. Крук, 1957, 508). 2. перен. Словник української мови в 11 томах