пришитий

ПРИШИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до приши́ти.

Теліпались довгі кінці пояска, пришитого ззаду до шлафрока (І. Нечуй-Левицький);

Гай квапливо розстебнув гімнастьорку і дістав з кишені, пришитої зсередини, маленький складений учетверо папірець (О. Гончар).

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) приши́тий на кому – чому і без дод.:

а) добре, міцно тримається на чомусь; вправний, красивий і т. ін. (про кого-небудь).

Але він вже на коні – на коні як пришитий... (Д. Мордовець);

б) (зі сл. сиді́ти, ходи́ти і т. ін.) не відступаючи від когось, не виходячи звідкись; постійно.

[Дранко (кричить у себе на дворі):] І слухати не хочу! Знаю, які печериці підеш збирати! Сиди мені у хаті, як пришита! (М. Кропивницький);

Поївши, Софія заходилася прибирати в кімнаті. Микола ходив за нею, як пришитий (А. Дімаров);

Їй не страшно було, коло неї, мов пришитий... провожатий, що не один чи два вечори знай проводив її до самої хати (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me