1. Словник української мови у 20 томах

пришкварювати

ПРИШКВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИШКВА́РИТИ, рю, риш, док., що, розм.

1. Підсмажувати що-небудь на вогні.

2. перен., фам., кому. Карати кого-небудь.

Командир загону прискіпався до Яреська: – Ти їх [бійців] відпускав? Яресько, на мить зам'явшись, відповів, що – так, відпускав. – Ну, добре, – заспокоївся Килигей, – а то я вже хотів їм тут пришкварити (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пришкварювати — пришква́рювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пришкварювати — -юю, -юєш, недок., пришкварити, -рю, -риш, док., перех., розм. 1》 Підсмажувати що-небудь на вогні. 2》 перен., фам. Карати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пришкварювати — ПІДСМА́ЖУВАТИ (готуючи до споживання, смажити), ПІДЖА́РЮВАТИ розм.; ГНІТИ́ТИ, ПІДГНІ́ЧУВАТИ, ПІДРУМ'Я́НЮВАТИ (смаженням надавати золотистого кольору); ПРИСМА́ЖУВАТИ розм., ПРИШКВА́РЮВАТИ розм. (трохи). — Док. Словник синонімів української мови
  4. пришкварювати — ПРИШКВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИШКВА́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Підсмажувати що-небудь на вогні. 2. перен., фам. Карати кого-небудь. Командир загону прискіпався до Яреська: — Ти їх [бійців] відпускав?... Словник української мови в 11 томах
  5. пришкварювати — Пришкварювати, -рюю, -єш сов. в. пришкварити, -рю, -риш, гл. Прижаривать, прижарить, припечь. Стор. МПр. 103. Словник української мови Грінченка