1. Словник української мови у 20 томах

пришукувати

ПРИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.

Те саме, що підшу́кувати.

Став Мирон пришукувати молодого; якось чув він про одного чоловіка, старого парубка, що чогось не пощастило оженитись (Грицько Григоренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пришукувати — пришу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пришукувати — -ую, -уєш, недок., пришукати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Те саме, що підшукувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пришукувати — ШУКА́ТИ (намагатися знайти, виявити когось, щось, часто сховане, загублене тощо), ВІДШУ́КУВАТИ, РОЗШУ́КУВАТИ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПОШУ́КУВАТИ, НАШУ́КУВАТИ розм., ШУКА́ТИСЯ діал., СЬКА́ТИ діал.; ША́РИТИ розм. (перев. навпомацки); ШАРУДІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. пришукувати — ПРИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Те саме, що підшу́кувати. Став Мирон пришукувати молодого; якось чув він про одного чоловіка, старого парубка, що чогось не пощастило оженитись (Григ., Вибр., 1959, 250). Словник української мови в 11 томах