прищемляти

ПРИЩЕМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ПРИЩЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЩЕМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. прищемля́ть; док., що.

Затискуючи, зачиняючи або зачиняючись, придушувати що-небудь (палець, руку тощо).

Голова з-за порога визирнула .. Та знов і зникла [дівчина], і дверима хляпнула та й прищемила кінець запаски (Ганна Барвінок);

Лис злякався – скік з драбини, А вона йому на спину, – Прищемила хвіст (М. Стельмах).

◇ (1) Прищеми́ти хвіст (хвоста́) кому, несхв. – обмежити чиїсь дії, поставити когось у невигідне, скрутне становище.

Він давно мені хоче прищемити хвіст (М. Стельмах);

Поставили на місце [хапугу], прищемили, як говориться, хвоста, щоб не був таким розумним (із журн.).