1. Словник української мови у 20 томах

прищепа

ПРИЩЕ́ПА, и, ж.

Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину.

Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. “Очко троянди!” – зрадів, наче знайшов заховані кимсь скарби (М. Томчаній);

// Культурна частина рослини, яка розвивається з прищепленого живця чи бруньки.

Прищепа живиться тими речовинами, які добуває коріння підщепи, а підщепа засвоює пластичні речовини, синтезовані в листі прищепи (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прищепа — прище́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прищепа — див. саджанець Словник синонімів Вусика
  3. прищепа — -и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину. || Культурна частина рослини, яка розвивається із прищепленого живця чи бруньки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прищепа — Прище́па, -пи; -ще́пи, -ще́п Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прищепа — ПРИЩЕ́ПА, и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину. Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. «Очко троянди!» — зрадів, наче знайшов заховані кимсь скарби (Томч., Готель.. Словник української мови в 11 томах