прищепа
ПРИЩЕ́ПА, и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину.
Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. «Очко троянди!» — зрадів, наче знайшов заховані кимсь скарби (Томч., Готель.., 1960, 36);
// Культурна частина рослини, яка розвивається із прищепленого живця чи бруньки.
Прищепа живиться тими речовинами, які добуває коріння підщепи, а підщепа засвоює пластичні речовини, синтезовані в листі прищепи (Наука.., 9, 1956, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прищепа — прище́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- прищепа — див. саджанець Словник синонімів Вусика
- прищепа — -и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину. || Культурна частина рослини, яка розвивається із прищепленого живця чи бруньки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прищепа — ПРИЩЕ́ПА, и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину. Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. “Очко троянди!” – зрадів, наче знайшов заховані кимсь скарби (М. Словник української мови у 20 томах
- прищепа — Прище́па, -пи; -ще́пи, -ще́п Правописний словник Голоскевича (1929 р.)